Химера Зеленоока

2019-01-11 07:11:38

Не дочекаєшся!

Різне, Гумор, Цікаве

- Дивись, не вбийся! - Не дочекаєшся! - Міхал легко зіскочив з-під стелі, і з гуркотом приземлився на долівку, присівши. Яра тихо зойкнула. - Потороча! Наступного разу, як вироблятимеш такі кульбіти, попередь, аби я відвернулась, - Дівчина ображено гмикнула, і повернулась до читання. - Ярик, не кіпішуй, все буде добре! - Хлопець за звичкою торкнув її плече, проходячи повз. - Угу, аякже... - Ти впевнена, що ти цього хочеш? - демон пішов на десяте коло пентаграмою. - Тричі дишлом вам в печінку, вам люди що, кожного дня душі пропонують, що ви сумніваєтесь: чи брати? - терпіння Яри тануло швидше за віск в ритуальних свічках. - Та ні, в нас навпаки - дефіцит. - Прадавній заклопотано почухав потилицю, всідаючись навпочіпки. На хвильку задумавшись, він підвів вологі чорні очі на дівчину. - Просто такого прохання я ніколи не чув. Пропадеш же намарно. Він і не згадає, як звали. - А то вже не ваш клопіт! - рикнула Ярослава. - То по руках чи ні?! - Яр, уявляєш, я сьогодні руку порізав ненароком, як шинкував цибулю, а кров за десять хвилин спинилась! А зара і того - порізу нема! Дивина та й годі! Стривай... А... Чого ти така бліда? І рука в тебе забинтована? Теж врізалась? Ти обережніше з цим. Нам травми не потрібні... Ну, діставай шпаги... Яра стояла коло його ліжка вже другу ніч поспіль. Виявилось, що зазіхання на його життя були не лише в рамках стандартного світосприйняття. Тіні почали набувати інакших обрисів. Дівчина знемоджено опустилась на край ліжка, готуючись до чергової безсонної ночі. - Ти сама це обрала... Сссама... Ссстраждай тепер... - зловісно сичало довкола. - Набридли, нечисті. - крізь зуби процідила дівчина. - Чого ти? Я сьогодні мився. - пролунало над її вухом насмішкувате. Лагідні і водночас сильні руки вклали її на подушку. - Будеш протестувати - я тебе, як новонароджену сповию, і роби що хочеш. - Зауважив Міхал, вмощуючись зручніше. - Ти... Як? Тобто... - Я в першу ніч реагував так само, але потім вирішив, що загалом не проти твого товариства - аби тільки не висіла наді мною вокзальним ліхтарем. Пожалій себе - твої кола під очима скоро будуть більші за Сатурнові. Схаменись, жінко, я нікуди не дінусь! - останню фразу він примирливо промуркотів їй на вухо, обіймаючи і притискаючи до себе. - Не дочекаєшся!

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (6)

Химера Зеленоока

Що?... Я?... Де?... 😶

Відповісти

2019-01-11 19:57:33

Химера Зеленоока

Тобто? Любий, я ще те гальмо під кінець робочого дня... Тому поясни мені, а то я ніц не второпаю... Що тут можна було побачити? 😶

Відповісти

2019-01-11 19:59:23

Подобається

Химера Зеленоока

Оооооооо.... Ооооооооооооооооооо.... Яснооооооооооооо😏

Відповісти

2019-01-11 20:01:26

Подобається