Дивне явище
Глава 1
Дивне явище
Розділ 1
Загадковий силует
В одному маленькому селі Дунаївці в Україні жила досить бідна родина. В Дунаївцях це були звичне явище тому що в них не було нічого особливого як в інших селах. Наприклад в селі Моцард була шахта і джерело і тому воно було досить багате. Чи село Чарівник правда дивна назва ,але вона не просто так. Кажуть що в тому селі є багато відьм ,магів і агенства магії. Але ніхто точно не знає .Так от повернемося до бідної родини.Вона складалася з мами Афродіти яка була вчителькою української мови, тата Михайла який був безробітний.І їхня дочка тобто я Аліна. Мені 15 років,всі кажуть що я трудолюбива,странно допомогти мамі чи татові для мене це звично. Мої батьки пишаються мною а я ними тому що вони дуже добрі, мама має аж 10 медалей найкращий вчитель року. А папа колишній юрист і теж має чимало нагород які припадають пилом в серванті Отже я вчуся в школі де мама вчитель ну це логічно тому що в нас 1 школа на все село. Кожного вечора коли вже темніє я іду на пагорб і дивлюся на білосніжні зорі і на Її місяць, в якому багато загадки. Сьогоднішній день був досить важким і коли стемніло я як завжди пішла на пагорб. Дивлячись на зірки я роздумувала про все що сталося чи могло статися сьогодні. Аж раптом я почула гуркіт , він був настільки гучним що я від страху завмерла. Набравшись сміливості я пішла до старого дуба звідти і долунали якісь дивні звуки . Сховавшись за кущі я одним оком підглянула і від побаченого я чим душ побігла . Там був якийсь силует на білому світлі який звідкись взявся цей селует щось поклав на землю біля дуба і разом з світлом зник . Оготавшись від побаченого я все розказала батькам але вони не вірили мені і казали що мені щось примарилось. «Іди доню поспи напевне ти дуже втомилася от і мариться жахіття»—промовила мама. Може й справді примарилось і незадумуючись лягла спати. Зранку я встала досить рано ,ще сонце не зійшло і були де-не-де зорі. Побачивши зорі я вспомнила силует. Цілий день я думала про побачене. «Примарилось чи не примарилось»—шепотіла я . «Що примарилось?» зацікавлено запитала моя подруга. Я хотіла щось бігом видумати але продзвенів дзвінок і подруга забула. Після закінчення дня я як завжди зібралася піти на пагорб але знову ш таки мисль «примарилось чи не примарилось» мене зупинила. Але я все таки рішилася і пішла. Побачивши дуб я знову сховалася в кущі на всякий случай.
Розділ 2
Неймовірно гарний перстень
Коли я подивилася то нічого,і нікого не було. І тому я зраділа подумавши що мені примарилось. Після роздумів я вже хотіла іти але побачила дуб і захотіла переконатися в тому що нічого не було. Підійшовши до дуба я побачила щось блискуче на землі, мені стало цікаво і тому я взялася шукати щось блискуче. Шукала я не довго і коли побачила що я знайшла я здивувалася. Це був дуже гарний перстень з маленькими кристаликами які при місяці блистіли. Незнаю чому але мені зразу прийшла мисль в голову,щоб перстень продати і взяти гроші. «Ото батьки зрадіють»—подумала я і побігла додому. Поклавши перстень в скриню я лягла спати. Я встала дуже рано щоб непомітно піти і здати перстень. На щастя мій тато голосно хропів і я під голосний звук вийшла на вулицю і рушила до ломбарду. Щоб не загубити перстень я його одягнула на палець. Якщо чесно я задумалася чи здавати мені його чи ні .Тому що він дуже гарний але потрібно були гроші а я як бачила що немалі гроші.І з цією думкою я рушила далі але раптово я побачила старенького дідуся який ніс 2 величезних торби.Я підійшла попросила дати торбу щоб я допомогла нести.
дідусю,рада допомогти
Коли я брала торбу він взяв мою руку де був перстень
Незнаю чому але я недовго думаючи розказала що і як сталося.Хоча не хотіла щоб про це хтось знав а то ще подумають що божевільна.
Цілий день мені однокласники говорили одне і теж саме.Коли я прийшла додому то на мій подив було тихо.Я крикнула що я в дома але ніхто не сказав ні слова підійшовши до вітальні я включила світлу.І вся моя сім'я ,друзі,родичі вистрибнули і заспівали Gappy birthday. І справді в мене було день народження з цим перстнем я зовсім забула вам розказати.Ми святкували свято,все було просто прекрасно аж вдруге я серед гостей побачила того дідуся.Я підійшла до мами і сказала:
Дивне явище
Розділ 1
Загадковий силует
В одному маленькому селі Дунаївці в Україні жила досить бідна родина. В Дунаївцях це були звичне явище тому що в них не було нічого особливого як в інших селах. Наприклад в селі Моцард була шахта і джерело і тому воно було досить багате. Чи село Чарівник правда дивна назва ,але вона не просто так. Кажуть що в тому селі є багато відьм ,магів і агенства магії. Але ніхто точно не знає .Так от повернемося до бідної родини.Вона складалася з мами Афродіти яка була вчителькою української мови, тата Михайла який був безробітний.І їхня дочка тобто я Аліна. Мені 15 років,всі кажуть що я трудолюбива,странно допомогти мамі чи татові для мене це звично. Мої батьки пишаються мною а я ними тому що вони дуже добрі, мама має аж 10 медалей найкращий вчитель року. А папа колишній юрист і теж має чимало нагород які припадають пилом в серванті Отже я вчуся в школі де мама вчитель ну це логічно тому що в нас 1 школа на все село. Кожного вечора коли вже темніє я іду на пагорб і дивлюся на білосніжні зорі і на Її місяць, в якому багато загадки. Сьогоднішній день був досить важким і коли стемніло я як завжди пішла на пагорб. Дивлячись на зірки я роздумувала про все що сталося чи могло статися сьогодні. Аж раптом я почула гуркіт , він був настільки гучним що я від страху завмерла. Набравшись сміливості я пішла до старого дуба звідти і долунали якісь дивні звуки . Сховавшись за кущі я одним оком підглянула і від побаченого я чим душ побігла . Там був якийсь силует на білому світлі який звідкись взявся цей селует щось поклав на землю біля дуба і разом з світлом зник . Оготавшись від побаченого я все розказала батькам але вони не вірили мені і казали що мені щось примарилось. «Іди доню поспи напевне ти дуже втомилася от і мариться жахіття»—промовила мама. Може й справді примарилось і незадумуючись лягла спати. Зранку я встала досить рано ,ще сонце не зійшло і були де-не-де зорі. Побачивши зорі я вспомнила силует. Цілий день я думала про побачене. «Примарилось чи не примарилось»—шепотіла я . «Що примарилось?» зацікавлено запитала моя подруга. Я хотіла щось бігом видумати але продзвенів дзвінок і подруга забула. Після закінчення дня я як завжди зібралася піти на пагорб але знову ш таки мисль «примарилось чи не примарилось» мене зупинила. Але я все таки рішилася і пішла. Побачивши дуб я знову сховалася в кущі на всякий случай.
Розділ 2
Неймовірно гарний перстень
Коли я подивилася то нічого,і нікого не було. І тому я зраділа подумавши що мені примарилось. Після роздумів я вже хотіла іти але побачила дуб і захотіла переконатися в тому що нічого не було. Підійшовши до дуба я побачила щось блискуче на землі, мені стало цікаво і тому я взялася шукати щось блискуче. Шукала я не довго і коли побачила що я знайшла я здивувалася. Це був дуже гарний перстень з маленькими кристаликами які при місяці блистіли. Незнаю чому але мені зразу прийшла мисль в голову,щоб перстень продати і взяти гроші. «Ото батьки зрадіють»—подумала я і побігла додому. Поклавши перстень в скриню я лягла спати. Я встала дуже рано щоб непомітно піти і здати перстень. На щастя мій тато голосно хропів і я під голосний звук вийшла на вулицю і рушила до ломбарду. Щоб не загубити перстень я його одягнула на палець. Якщо чесно я задумалася чи здавати мені його чи ні .Тому що він дуже гарний але потрібно були гроші а я як бачила що немалі гроші.І з цією думкою я рушила далі але раптово я побачила старенького дідуся який ніс 2 величезних торби.Я підійшла попросила дати торбу щоб я допомогла нести.
- Ой дякую
- Немає за
дідусю,рада допомогти
Коли я брала торбу він взяв мою руку де був перстень
- Неймовірно, неможливо
- Що сталося дідусь?
- Цей перстень,
Незнаю чому але я недовго думаючи розказала що і як сталося.Хоча не хотіла щоб про це хтось знав а то ще подумають що божевільна.
- Ось що я тобі скажу доню.Я знаю що це за перстень і тому я тобі пораджу ні в якому випадку не здавай його в ломбард.Це не простий перстень.
- Вау
- неймовірно
- дай
Цілий день мені однокласники говорили одне і теж саме.Коли я прийшла додому то на мій подив було тихо.Я крикнула що я в дома але ніхто не сказав ні слова підійшовши до вітальні я включила світлу.І вся моя сім'я ,друзі,родичі вистрибнули і заспівали Gappy birthday. І справді в мене було день народження з цим перстнем я зовсім забула вам розказати.Ми святкували свято,все було просто прекрасно аж вдруге я серед гостей побачила того дідуся.Я підійшла до мами і сказала:
- Мам а хто це такий?
- Це доню прохожий він сказав що дуже хоче їсти ось я і впустила
Коментарі