Після день народження пройшов місяць,на носу був грудень.Я вчилася старанно.Але останнім часом щось було не так з татом він почав часто хворіти.Навіть пару разів він був в лікарні.Його стан все погіршувався з кожним днем.Сьогодні зранку татові знову стало зле і він знову опинився в лікарні.Я з мамою сиділи на скамейці чекаючи вердикту лікаря про стан тата.

• Ви місіс Афродіта?

запитав лікарь до мами

• Так це я.Що з ним?Все добре?

• Можна ми поговоримо на одинці в моєму кабінеті?

промовив лікар і подивився на мене

• Так звичайно

оню ти сиди тут і почекай мене,я скоро прийду
Вони пішли на 2 поверх .Мені було страшно находится самій і тому я пішла слідом за ними.Коли вони ввійшли в кабінет.То я заохочувалась підслухати.Знаю це неправильно але моя цікавість були сильнішою за чесність.Вони говорили тихо ніби знали що я підслуховувала .І тому більше половини я не чула але все таки я почула що лікар казав до мами

• Місіс Афродіта ви ж розумієте що йому залишилося недовго.І єдиний спосіб це знайти мага.

• Так я розумію але де я його знайду?

• Знаєте село Чарівник на мою думку там має бути і ще йому потрібно змінити клімат.А в селі Чарівний якраз зовсім інший клімат ніж в інших селах.

• Добре лікарю я зрозуміла.То можу я його забрати?

• Так звичайно.

Я була в шоці від почутого,тому що про село Чарівник багато поганих слухів.Почувши стук маминих каблуків,я дуже швидко побігла на скамейку і притворилася що я там і сиділа.Вечором тато був в дома і лежав зовсім блідий.

• Так сімейний збір!!Всі сюди!!!

крикнула мама ,ми всі сіли за стіл і мама розповіла все що лікар сказав.Я побачила в її очах сльози але вона їх стримувала.І тому ми вирішили не гаяти часу і збирати речі.Ми попросили дядька щоб нас відвіз а натомість він може жити в нашому домі поки ми не приїдемо.
Подорож була досить довго і виснажливою.Чим блище ми підїжали до села тим краще .Ми з мамою цьому раділи.
                .            Розділ 1
                 Село,люди,хлопець
На перший погляд село здавалося звичним як і всі інші.Але странно було те що тут особливо співали пташки я ще таких голосів не чула.В кожного був дуб.Що теж мене здивувало.Людей зовсім не було ніби тут ніхто не жив.І тварин не було чути ні крик собак,ні коров,ні свинь.Будинки були майже всі однакову.Цегляні з солом'яним дахом.Спереду всюди 2 вікна і 1 кругленьке де чирдак .Біля вікон стояли скамейки з дерева.

• Доню дивись ми підїжаємо

промовила мама

Я заглянула в вікно і побачила наш новий будинок він був як і всі.Нічого особливого тільки було дуже багато трави і квітів які доречі мали гарний запах. Ми допомогли татові вийти з машини, тому що йому було настільки погано що він толком не міг сам встати на ноги.Ми зайшли в будинок тато не роздивляючись ліг на перший. побачений диван який стояв посеред вітальні.І заснув.

• Аліна іди подивись свою кімнату вона звичайно не така велика як в старому будинку але досить уютна.

• Добре,мама

З правого боку було 2 двері.Я якщо чесно трішки злякалася але все таки відкрила 1 дверь і там була ванна кімната я її роздивилася і мені сподобалось.Сама ванна було великою і білосніжною.Біля ванни був умивальник з гарним принципі великим дзеркалом.Туалет був майже біля двері,що дуже мене смутило.Я закрила дверь і запам'ятала що там ванна кімната.Значить інша дверь це моя кімната.Я попиталася відкрити але чомусь дверь була заперта

• Аліна це не та дверь там підвал,твоя кімната з лівого боку

ромовила мама

Я знову побачила 2 двері але на цей раз я вгадала дверь де була моя кімната.І справді вона була уютна.Стіни були покращений в ніжно розовий колір,який припав мені до душі.Напротів двері було велике майже на всю стіну вікно і під вікном була кровать.Якщо чесно вона була не в найкращому стані але вже нічого не зміниш .Біля кроваті був столик з лампою жовтого кольору.Посеридині був шерстяний клірик.Він був настільки м'яким що коли я на нього наступила то казалось що провалилася.

• Доню іди прогуляйся і заодно роздивись село а потім все нам розкажеш

• Добре мамо

мені здалося що всі слухи які були неправдиві, тому що тут нічого дивного не було окрім підвалу .Але я думаю що всіх селах і хатах є підвал тому недовго думаючи я вдягнулася і пішла гуляти.Всюди було якось так затишно,всюди були дерева ,пташки співали знову ж таки дивно але було так приємно слухати їх спів. Я вже дойшла до середини села адже наша хата була на початку села.Вдруг я зустріла одного хлопця років 15-16 так само як і я.Він був  на велосипеді мені здалося що він один тут живе я підійшла до нього щоб спитати чи хтось тут ще живе і чи не міг би він мені провести екскурсію.

• Привіт!Я тут недавно приїхала.Мене звати Аліна або Аля

• А тебе?

• Не твоє діло іди далі куди ішла!

• Але чому ти такий грубий.Ну добре а тут ще хтось живе?

• Так просто 1 раз в рік всі їдуть скупляться в місто.Провалюй і не мішай.

З цими словами він сів на велосипед і поїхав.Доя мене було дивно що він такий невічливий адже в моєму селі всі охоче і радісно розмовляли.Я скористалася нагодою що нікого немає і прогулялася селом.Я дойшла до кінця села.І побачила озеро на інший бік озера була величезна башта фіолетового кольору.Чим я дуже здивувалася .Біля озера нічого не було ні човна ,нічого.Тому я подумала що то закинута башта і пішла додому.Коли я прийшла додому обід був вже готовий і я все розказала про побачене і про башту і про хлопця,і про красу.

• Так напевне тут всі такі не люблязні

казав тато,доречі йому було набагато краще.

• Не думаю може це тільки цей хлопець,хто зна може інші люблязні.

Промовила я

• Добре Аля іди подивись на свою кімнату якщо що то щось перестав на свій смак.

Я побігла до кімнати,відкрила двері.І о диво всюди стояли меблі з старого будинку.Я була дуже рада тому що було хоть якісь спогади про нього.Вже темніло і лягла спати.Я дуже втомилася і тому бистрої заснула.Я проснулася досить пізно,вже був обід.Доречі мама готувала обід

• Аль ти проснулася,іди може погуляй поки я готую

• добре мам

Я вийшла на вулицю і побачила досить багато народу .Я була рада тому що село "ожило"Всі щось говорили,віталися зі мною всі були такі добрі і приємні.Я здивувалася тому що вчорашній хлопець зовсім не такий.Але я вже про нього забула.Раптом роздивляючись людей я знову побачила дідуся
В цей раз я не мала його упустити тому що він таке враження що переслідує мене.Я оглянулася і вже не було дідуся.Я вже була пішла додому,але раптом я побачила його прямо біля мене.
                          розділ 3
                 дідусь і перстень

• Значить Аліна,дуже приємно,пішли зі мною якщо так цікаво

промовив дідусь,і пішов прямо
я пішла за ним щоб все з'ясувати.
ми йшли довго і прийшли до того озера і фіолетової башти.Я дуже здивувалася і не знала чому ми туди ідемо .

• Дідусю а куди далі тут озеро!

!

• Довірся і іди слідом за мною

Дідусь підняв руки вверх і вода розкрилася в боки і посередині появилася суха стежка.Я дуже була здивована це реально чари.Не дарма село назвали Чарівник.Вже на 2 день у цьому селі я переконалася що тут щось не те.
Ми перейшли річку і опинилися біля величезних дверей.

• Де твій перстень?

спитав дідусь
Я дістала з кармана перстень,який доречі чомусь там завжди його носила.

А тепер надінь його на палець і встань біля дверей.
Я його наділа і встала біля дверей і нічого не зробивши,двері відкрилися.
Якщо чесно мені було страшно заходити,все таки магія.Але я зайшла.Спочатку я нічого не побачила але потім......Було так красиво і уютно.Всюди замість світла була свічки.По бокам стіни і аж до самої верхівки башти були полиці з книжками,баночками не понятно з чим,мішечки різного кольору.Здавалося що це не реальне,ніби це сон.🌜

• Ну що як тобі?

спитав дідусь

• Неймовірно,це все ваше?

• Так і не тільки моє а і сотні тисяч людей які тут були.І твоє Аліна ,тепер це твій дім

• Дім?!?Але ж в мене є дім,в мене тато хворий і мама.Ви шутите?

• Ні,поки що твій дім і справді там але повір потім буде тут.Все досить балачок,запам'ятай незнімай перстень.І приходь сюди кожного дня коли забажаєш я буду чекати а тепер іди поки море не перекрив шлях.

Я пішла в великому здивуванні.