Усю тренеровку я обдумувала план як підійти завтра до новенького і поговорити з ним. Через це я часто відволікалася, і тому тренер був незадоволений мною.
Повертаючись додому я купила блокнот для ведення записів якщо щось цікаве дізнаюся.

В дома я повечеряла і пішла робити уроки. Закінчивши з уроками я підготувала одяг на завтрашній день, та знесилена лягла спати.

Зранку я зробила водні процедури, поснідала та пішла до школи. В класі я зустріла свою найкращу подругу Лівію.

— Привіт!
— О! Джессіка! Привіт!
— Як справи?
— Добре! А ти зробила домашнє з фізики?
— Так. Як я здогадуюсь ти як завжди хоч попросити дати тобі списати?
— Так. Даси списати?
— Гаразд. Дам. Але з тебе шоколадка!
— Добре завтра буде тобі шоколадка.
— Домовились!

У цей момент зайшов наш новий блідий однокласник.
«Треба якось підійти до нього. Але як?»
🔔🔔🔔
«На наступний перерві придумаю.»

Урок як завжди нудний—хімія. Як добре що він уже закінчується.

— На домашнє завдання вам потрібно зробити проект по парам. І так перша пара — Лівія і Ден.
Наступна пара — Джессіка і Ерік...

«Що далі казала учителька я не чув. Але знаю це погана ідея.
Джессіка...
Яке красиве у неї ім'я. І вся вона прекрасна тільки нам ніколи не бути разом...»

«Чому він так на мене дивиться? Але всеодно знайшовся повід щоб до нього підійти. За допомогою цього проекту я дізнаюся про Еріка набагато більше. Ну що ж, однокласник загадка, готуйся! Скоро я про тебе дізнаюся набагато більше.

Знову продзвенів дзвінок, потрібно підійти до нього поки він не покинув кабінет хімії.»

— Ерік!

«О ні, вона підходить до мене. Напевно хоче поговорити про проект.»

— Що Джессіко?
— Я би хотіла обговорити як ми виконаємо проект. Я пропоную щоб ти прийшов до мене і ми б  його разом у мене вдома виконали. Як тобі пропозиція?
— Пропозиція цікава. Якщо ти будеш не проти ми можемо виконати проект в тебе?
—Так. Звичайно!
— Просто ми тільки недавно переїхали, і у будинку повний безлад із коробками...

«Просто якщо я тебе приведу до себе то ти вмреш із переляку як побачиш який у мене містичний дім.»

— Я тебе розумію переїзд це тяжка справа. Так що приходь до мене сьогодні об 17:00, ось тобі моя адреса.

«О нііі! Ми живемо на одні вулиці! Це катастрофа! Мій будинок розташований неподалік від її будинку. Так Ерік не хвилюйся і посміхнись.»

— Ми виявляється сусіди!
—Ну і чудово не заблукаєш! Надіюсь тобі підійде ця година?
— Так! Я прийду в 17:00.
— Ну тоді буду на тебе чекати! Ходімо зараз буде фізика.
— Ходімо.

Значить живе по сусідству.
Підчас розмови я встигла його розглянути. Він блондин із лодовитими очима. У перше таке зустрічаю. У нього справді очі як дві льодинки які блищать. Бліда шкіра без усяких шрамів та подряпин. І від нього тягне холодом неначе я стояла біля льоду хоча на вулиці не сильно холодно.

Ми вийшли із кабінету і направились до шкафчиків. Біля мого шкафчика уже стояла Лівія.

—Де ти пропала?
—Я домовлялася із Еріком щоб зустрітись і підготувати проект.
— Ну і як? Домовилась?
— Домовилась. Він має прийти сьогодні до мене. Доречі він живе поруч по сусідству. А ти домовилась із Деном?
— Ні ще. Я підійду до нього після уроків.
— Зрозуміло. Ходімо у кабінет фізики? Я уже узяла усе що потрібно.
— Добре! Ідемо.