1
2
3
2
Протягом десяти хвилин вона дзвонила у двері.Її погляд впалав на дивну пляму що просвічувалась у будинку.Мати мала бути вдома,а вітчим певне знову поїхав зпускати усі гроші в клубі.Він робив так часто матір працювала,я закінчувала одинадцятий клас.Житья було паскудною штукою в моїй душі.Я не однаразово,казала матері покинути вітчима та вона не слухала мене й казала,що кохає його.Адже він вносив на її думку в наше життя "щастя"....

Нарешті,через хвилин сім мама відчинила двері й  я увійшла в квартиру.

  • Мамо,є що поїсти? - Глянула я на неї ледви    видавивши  з себе ці слова.
  • Немає,йди спати пізно вже третя ночі,тобі ще їсти?! - Сказала зі злобою вона ледь не вдаривши мене пообличчю.
  • Добре,мамо,а де вітчим? - Ще тихіше сказала я сподіваючись що мені за це нічого не буде.
  • Не знаю.....я хвилююся за нього його немає 4 години від коли ти пішла на вулицю він вийшов коли я спала й написав записку що буде не скоро....ти не бачила його? - По матері було видне її хвилювання,але батька я не бачила й теж у серці трохи піднялась тривога.
  • Брешеш?! - Мати вдарила мене рукою по лицю....
  • Ні..мамо за що?! - У мене полилися сльози з очей вони просто лились від нестерпного болю....Я швидко побігла у свою кімнату не сказавши їй пів слова.
© Лілу Квітка,
книга «Дим - спалених ілюзій».
Коментарі