Андрій наздогнав колону вранці. Він розповів, що орда вщент спалила селище. Коли він це сказав, всі зрозуміли - вертатись нікуди.
Всі обернулись до Тараса і чекали від нього розумної репліки. Тарас не забарився і сказав таку промову:
"Односельчани. Наше село зруйноване ордою і нема, де ночувати. А, оскільки, через два місяці зима, то нам потрібно осісти і побудувати прихисток. Також кільком чоловікам треба пробратись в село і забрати там все що вціліло. А ми рушимо далі. Колись, мій дід розповідав, що тут є річка, джерело і дуже велика галявина - поле. Там ми осядемо".
Перед обідом колона досягла галявини. Розміри галявини вражали. Посередині було заглиблення, а в кінці чисте криштальне джерело заснувало річку. Колона розбила табір і готувала обід.
Тарас сів біля озера і задумався. Подивившись на джерело він подумав:
"Добре живеться рибам. Їхнє місто ніхто не спалить і не зруйнує. Ех. Якби ми могли дихати і жити під водою."
І тут Тараса осяйнула ідея. Він одразу її намалював на землі. Тарас пішов і розповів односельчанам про те, що він надумав. Всі схвалили надумку.
Село поділось на чотири групи.
Перша - добувала їжу.
Друга - будувала тимчасові зимівники.
Третя група скупляла скло та інші матеріали для ідеї Тараса.
Четверта група робила ідею Тараса.
Місяць потому.
Робота йшла повним ходом. Посередині галявини була викопана глибока і широка яма. Верх її склили (примітка при друці: тут мається на увазі, що на вверх вклали скло, в грубому порівнянні - це теплиця), по боках на дні робили двері і вікна. Це були будинки, які вкопали в землю. Кругом широкого майдану копали хід. Через вісім днів верх ями засклили, утрамбували і залили водою з джерела. Тепер на вигляд це було озеро.