Колись, давним-давно, жило собі село. Правив селом старий Тарас. Він чимало походив по країні, перечитав багато книжок. Вибрали його головним, бо він був самим старшим жителем селища. Він був середнього зросту. На вигляд він був молодшим, і якби комусь сказати скільки йому років - то ніхто би не повірив.
Одного разу, до цього села прибігла дівчина і сказала, що за день сюди прибудуть татари, які зупинились у місті Віни. Після цієї промови вирішили скликати раду і спитатися що робити у Тараса.
Всі зібрались на раду. Не було тільки Тараса і дівчини. Через трохи прийшов Тарас і сказав:
"Дорогі мої односельчани. На нас йде орда, а за нею рабство. Ми не маємо ні воїнів, ні зброї. Тому я пропоную піти в ліс з худобою і провізією на два дня. Адже в ліс стріла і кінь татарські не залетять, не забіжать."
Після цієї промови всі взялись до роботи. Пізно ввечері великий ланцюг людей і худоби потягнувся вглиб лісу. Біля початку лісу стояв Андрій. Він мав подивитись коли прийдуть татари.
Коли колони не стало видно, небо розітнули сотні стріл, які горіли. За мить спалахнули будинки, які були накриті сіном. Тут же вбігла кіннота шукаючи кого полонити.
Андрій не став дивитись, що буде далі, а побіг за колоною.