Що воно за диво
Двадцять третє
Двадцять четверте
Що воно за диво
Буває, часом сліпну від краси.
Спинюсь, не тямлю, що воно за диво,–
оці степи, це небо, ці ліси,
усе так гарно, чисто, незрадливо,
усе як є – дорога, явори,
усе моє, все зветься – Україна.
Така краса, висока і нетлінна,
що хоч спинись і з Богом говори.

- Ліна Костенко
© Станислав Смотрин,
книга «Пробач».
Двадцять третє
Коментарі