Lesson
Lorraine
Lesson always give us wisdom,but seldom give us sense. Lesson always make our path clear to our problem,they help us even if you have so much stress. We always run to seek new challenge,but the further we go we feel to unnourished. Thats why the further we go,the thicker the problem we get. Lesson always come running to us when we did something wrong. But us never run to him,thats why sense and wisdom hasnt been in our head. If we just think and open up our mind,we can see,we can face the truth that we cant define. Define means nothing is in your mind. You see some people dont get my point because its hard to understand because they are not inside my head. So just follow the lesson cause it will let you free to prison. Lesson is the gteatest wisdom we will receive.So dont waste cause thats the only thing you have in mind.
2018-09-12 11:45:59
6
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Soft kiri
Yay more we bare bears lol anyways this is so adorable I love it as always
Відповісти
2018-09-12 16:51:33
1
Інші вірші поета
Friendship Dive Through Darkness The Real Face City
Інші поети
Lou
@TomatoSoup
Схожі вірші
Всі
Forgiveness
МОРГАН РЕЙ
If it wasn't for you, I would have fought the wall to the pain. If you weren't mine, I'd die every night from losing blood. If it wasn't for your faith, I'd have given up a long time ago. If it were my will, I would stay with you forever. If you'd gone, I'd have been the old emptiness. You would have taken my heart, and instead of it there was an empty aperture. If it wasn't for you, I'd blazed in forgiveness. Would have burned to ashes, until ground, I would have until the last healing.
61
4
7837
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
70
4
10919