Новинки
Показано: у цьому місяці, популярні
Фільтри
За датою публікації
Упорядкувати
Від авторів
PRO
Новинки від pro авторів
XVII. Зірка
Я не хочу бути собою, краще вже тим, Ким ми ніколи не станем. Поміняймось місцями, Фейк іт. Я бачу славу, Бачу скрипучу сцену. Вона проводжає в майбутній слалом Вівальдно. Але здатися це не мій вибір, Я кігтями зачеплюсь за блаватну завісу. Сміливіш! Це мій вимір. Я витримую всіх людей. Допомагає гаманець І кальцій. Планета крутиться на моєму пальці. Чи знайду я спокій як найсильніший Коли все довів, Вже не впадаю в нішу, Вже все. Чи мене рятувала насправді Тиша. Може так, може впав би якраз під Тиском кишень. Можливо. Як би не стало, Я все ще той самий я. Не важливо слава чи обіцяний слалом, Пообіцяй, Що після всіх відчайдушних овацій Ти будеш зі мною, І я залишусь в твоїй благодаті.
3
0
92
.
Я знаю, ти би зруйнував свій світ, щоб не змінятись. Я знаю, ти не можеш захиститись від мене, і викликаєш тільки жалість. Ти захмелений і коли тверезий. Хоч за стільки років чогось досяг, леле, кожен наступний місяць як антитеза. За своє самодурство ти не заслуговуєш навіть на кпини. Я хочу наповнити чергу густо, яка мовчки на тебе харкне. Не дується знову дитина? Не ображається від поем? В тобі все хороше напівгниле, і залишається тільки брехати. Ти того навіть не вартий, але якщо ми встанемо з кулаками я не хочу, щоб хтось з нас вижив. Я повторю. Якщо натрапить коса на камінь, чиясь душа точно стане хижа. Знай, я хочу забрати в фіналі твою.
1
0
80
.
— I hear something It's coming from below — I think you've become mad — Almost as if something is moving below us Act a little peculiar, and- *** Я вже звик його забути, а воно все в позу мітить. Швидкоплинне, каламутне, і це треба розуміти, ти подія,                  епізод. Не профан і не нездара, втім закусаний у чварах. Не сміши мене, оплот андеграунду і підпалу землі. Ти не попіл, ти пил                   на моїх чоботах, що валиться з рядків. Так і залишишся ніким, спогадом, фотороботом. Виповза на всіх гаркати з переляку. Гарнюне, зорі – прозаїки. У нашій вежі, хіба що, ти ґніт для спалаху.                                 Дякуй за стиль, дозволяю тобі пропасти. Ми збудуємо царство,             цей шлях не буде простим. *** — and you're an outsider Perhaps you've always been mad
1
0
90
Новинки
Я з тобою давно зустрічаю...
Я з тобою давно зустрічаюсь, Десь вже місяці два, або три. Першим бачу тебе на світанку, І проводимо всі вечори. Я тобі свої вірші читаю, Ти за це знов цілуєш мене. Ти говориш мені про кохання, Наче це щось одвічне, живе. Наче цього ми завжди чекали, Тільки в цьому ми бачимо сенс. Я заварюю чай, ти зітхаєш, Що на жаль вже закінчився мед. Нам так добре, шалено, пекельно, Наче сотні ми разом вже днів. Тільки маю одну я проблему, Що це все лиш в моїй голові.
11
2
106
Тріолет 41
"Прости м'я, Господи, прости!" - Вола закоренілий грішник - "Як муки адськії знести.?! Прости м'я, Господи, прости! Додолу притиска хрести... Я гірш ніж митар, ніж грабіжник... Прости м'я, Господи, прости!" - Вола закоренілий грішник... "До мене, Спасе, загости... Я не дотепник, не насмішник... Дозволь Тобі розповісти... До мене, Спасе, загости... Мене від крові захисти: Перегорів мій запобіжник... Всевишній Боже, м'я прости... Тебе блага найбільший грішник..."
10
2
70
До Свята Благовіщення Пресвятої Богородиці
До юної Діви прийшов раптом Янгол Це було дві тисячі років тому. Подія для нас ця не просто є Святом, Господня й людська – дві природи в одну. Заручена була за Йосифа Діва, Щоб старець її чистоту зберігав. " Ти є Благодатна! І радуйся! Вічно З тобою Господь! Що тебе і обрав". Марія в цю мить про це думати стала, Що це привітання для неї несе. "Не бійся Маріє! Це все означає, Що ласку від Бога ти маєш, й тепер Зачнеш в лоні Сина, й назвеш Іісусом ", Розказував Янгол тій Діві тоді. "Він Сином Всевишнього Господа буде, Й престол від Давида отримає Він". "Над Якова домом Царем він навіки, І царству його ж бо не буде кінця". Прослухавши все запитала Марія: " Як буде все це, бо без мужа є я". І Янгол Славетний тоді відповів їй, Що Дух, що від Бога її осінить. Смиренно погодилась юна та Діва, І цим врятувала весь світ у цю мить. Цей день ми радіймо! Прийшло бо Спасіння, І збувся закладений Богом Завіт – Від Діви, невинної, лона насіння – Родився Ісус, що все зло переміг.
9
0
105
Вільна Україна
Сьогодні бачила я сон, в якому знов була щаслива, був вільний світ і вільне небо, і наша вільна Україна цвіли ясніючі степи і сонце серце моє гріло, і я така, немов птахи, летіла, бо зцілились крила. Тепер все було, як колись: В Дніпрі купалася малеча, В лісах тварини завелись, Ніхто не думає про втечу. Запахла зорана земля Життям, свободою, коханням і це моя земля, моя, В ній спрага духу поєднання. Мов наші пращури говорять "'Єднайтесь, Ви - одна родина. В родині кожного боронять, Й батько доньку, й мати сина. В своїх дітей карбуйте мир, Живіть Ви гідно в Україні. Нехай веде Вас поводир, Ваш Бог і вільна Батьківщина". Відео: https://youtu.be/lVto63giw7s?si=YSkl33lb3DGQjwBZ
8
0
74
Я безсила проти меча
Я безсила проти меча Я іскрюсь холодним вітром Забуваю далечінь свого життя Я шукаю в тобі іскристість Ти мені потрібен і знов.. Я долаю цей шлях Мене заносить у вирій небувалих часів Ти пригорни мене крилом.. Я ж просто хочу побути на самоті.. Забери мене янгол,до світанку Дай мені пару земних крил..
7
0
71
...
А мої очі так рясно, цвітуть, Їх було полито сльозами... Ці квіти так довго ростуть, Мабуть, не буду їх зривати... Кругозір мій було закрито, Не бачу я ні радості, ні зла... Почуття пелюстками болю вбито, Я в апатії, я знову сама...
7
2
74
Я є серед тіней
Я звусь ніяк..у мене немає імені. Я знаметита із роду невдах Моє життя немов ця чорна стрічка Я не хочу бути нею..пробач.. Я є серед тіней - твоїх Не шукай мене у своїх.. Ти шукай усюди себе Мене немає без тебе.. Моє життя дуже схоже на апарат Раз поламався,а другий купили.. Я просто - ніщо я з ніщо взята..
6
0
122
Холодно..морозно..
Холодно..морозно..падаю в безодню В небуття своїх снів Ти мій кривавий меч.. Викликаєш мене на двобій Мені ак спекотно в раз у раз стає Я скулю як та собака за господарем своїм.. Мені не треба каяття Не треба рук твоїх холодних..морозних.. Правду я в собі ношу Вона важка.. Безталанна,й для усіх легка Але для мене вона важить тони Немає важливішої ноти..!
5
0
121
20 (Сама)
На п'ятки наступають 20 років. Відмучалась, а може прожила? Тут кожен рік минає як за два. І ось мені нарешті 40 років. Прийшла весна і квітнуть тут тюльпани, А на душі лиш стогін та журба, Яких я так ховаю крадькома. Перекриваю всі свої я крани. З надією, любов'ю і життям. Лишаю лиш холодний відчай. І тільки ходжу як розумний слідчий По попелу. З моїм же забуттям: Сміюся перед матір'ю та й годі. Сміюся перед батьком - край свободі. Сміюся перед світом. Тут - тюрма, А за стіною тільки пустота, Що дихає у мені у скроні. Ламаються і кришаться долоні. Я тут одна. Я тут одна. Сама.
5
0
113
...
Закриваються всі двері, Відкривається душа... Я сміюся десь на скелі, Там не видно майбуття. Я стою і плачу у безумстві, Та відлунням пролітає сміх! Всі мої думки - безглузді, Бо не прийме їх клятий світ...
5
0
71
Мовчання Міражів
Я печу мечем холодним.. Мої руки криваві у склі усі.. Мене врятуєш лише ти.. Лише душа твоя.. Мовчання міражів Хмарами,хмарами сипало скрізь Я опал мовчання долей Не поверну зі стежки вентай.. Ти мій великий внутрішній світ Ти для мене скована печаль.. Ти моє вітрило.. Мій океан..
5
0
67
Океан
У твóї очі страшно зазирати, В них всесвіт загубив свою межу... А я – дивачка... Бо посміла покохати, І тéбе потай в серці бережу. Говорять, дивний ти безмежно І оминають мовчки глибину... А я – дивачка... Зовсім вже необережна – Не повз я пропливаю, а тону... І байдуже, що води заглибокі, І те, що ти – далекий мов зоря... Ти – шторму хвилі... Ти і штилю ніжний спокій. Ти – океан. Ти глибший за моря.
5
0
70
Ти чуєш тунелевий сміх
Твої слова - як відлуння Ти просто той хто смішить Станеш проти пекла ночі Просто встанеш й підеш з мечем Ти залишеш мене сам на сам А я ж просто з тобою пішла Я нічого не вмію в цій буденності В цих шляхах не зрозумілих Я просто одна така не вміла Я чую тунелевий сміх Прокляття - переповнює всю душу Всю кров огортає дим А я таки й не квітуча Й зосталась бути одним.
5
0
69
Скільки ніжності в ваших долонях ...
Скільки ніжності в ваших долонях Скільки захвату в ваших очах Розпаліть моє серце коханням Що лиш тліє у темних ночах Скільки в небі зірок знов палає Я вдивляюсь в ваш профіль тонкий Це безсилля по тілу блукає? Це ваш погляд нестримно п'янкий Ваші губи отруйна спокуса Хочу знову і знов цілувать Ви наркотик у моєму серці Від якого не можу я спать Ваші руки такі неслухняні Все блукають по тілу моєму Ми із вами неначе п'яні Уночі я пишу вам поему Скільки ніжності в ваших долонях Скільки захвату в ваших очах Моє тіло горить, догорає Коли я у ваших руках...
5
0
94
за
Ти не помреш, ти будеш жити, Такі як ти — не помирають, У пам'ять людям проникають, В душі живуть після кончини. І може там десь є той рай, В який ти зринеш, мов комета, Я в пеклі згину, і нехай, Без тебе зникне жить потреба.
4
0
115
Звезды
Когда тебе будет подчас одиноко, Взгляни на небо, там сотни звезд, И хоть, бывает, грустно немного, Я их тоже вижу, твой дорогой гость. Я приду к тебе сквозь расстояния, Сквозь все сугробы и ветра. Я тоже вижу звезд сплетания, Поэтому я пройду все до конца. Ну и что, что мы в разных местах, Ведь луна и звезды у нас одни, Они светятся ярко в наших глазах, Зажигая все потухшие вокруг огни.
4
0
76
Ми навіть і не розмовляли...
Ми навіть і не розмовляли, Ти просто поряд був, сидів... У залі музика лунала, А в моїх грудях – серця спів... Душа, німа від тріпотіння, Злетіла в невагому вись... І не боялася падіння, Як ноти залом понеслись... Бо музика – то мова серця, У ній немає зайвих слів... І сум на радість обернеться, Немов прихід в пустелю злив... Ти був так поряд... І здавалось, Немає в світі вже тривог... На мить плече плеча торкалось, Як я зраділа, знав лиш Бог... Так випадково, ненароком Так ненавмисно, мимохіть... І от із кожним твоїм кроком Розтанула чарівна мить... О ні, вона не розчинилась! Вона залишиться в мені. У вірші спогадом лишилась Чарівна мить, немов у сні...
4
0
89
Темна душа
Твій погляд Твій жаль Охололи печаль Я лиш планую Мрію заснути А ти йтимеш Куди захочеш Темная душа моя Від неї погляд згаса Я так пробую все на дотик Мені не потрібен рій із бджіл Сама тебе знищу очима Поглядом Своїми словами пустими На вітрі я горю з шелестом
4
0
87
...
Твої покарання Мої бажання Я так не дочита Читаю книгу до дійма Ти мій сон Попри,що біжиш з тунелю Я в ньому й без тебе.. Я заблукала Не змогла знайти вихід Ти дай мені силу доплисти Я просто хочу піти Ти впусти мене..
4
0
67
Злам і підйом
Коли скрижалі сходять на узламі, Перевороту, що приносить мир, Рождається надія небувала, І гине сум, розплату кормить гнів, Коли ламається буденне випадково, Руйнуються бажання і пориви, Ніхто вже не згадає колискову, Котру співала мати ще не сива. Ніхто не буде думати про щастя, Усі забудуть спокій і красу. Як трісне навпіл мир, які там братства, Які думки про світле, що творю? За чим ридаю, нащо так роблю — Ламаю зародкове і рожденне, В пробудженні весни топчу траву, На звалищі знаходжу нездійсненне, Коли руйнуються хиткі й забуті мрії, Коли рікою трупів я пливу. Й навіщо жить? Для чого рятуватись? Клепать побите й стомлене життя, Куди нам рай, для чого в ігри гратись, Немов зелене й радісне дитя? Навіщо жити справжнім, не уявним, Якщо буденне так тебе руйнує. Чому жбурляють радісно снаряди Туди, де сліз і сміху не почуєм? Нащо тортури створюєм собі, В риданнях день і ніч живемо друзі, Не чуємо із верху: "ви творіть, Не зупиняйтеся, не йдіть на півдорозі, Гальмуйте розум, душу запускайте, Нехай несеться тангом мов скаженна, Дрібницями часу свого не гайте, Живіть стосильно, думайте стосильно, Летіть під небо, грайтеся панове, Немов ті діти, радісні й зелені, Відкиньте раціо, ввімкніть в собі дурне ви, І дихайте повітрям у легені! Топитись в Ґанґу мови хай не буде, Бажання майте жити і творить! Нехай розвіється страшна для нас нудота, Нехай душа огнем рясним горить! Нехай думки про відчай й нездійсненне Пливуть подолані в скровавленій ріці, Вмирати по бажанню — так ганебно, Запам'ятаймо браття по біді!"
4
0
77
Читай.
Я починаю день стандартно з кави Вживаю нікотин і починаю робити справи. Здавалося б все просто і немає ніякої проблеми, Але вони появляються з часом все частіше І дилема в тому чи закінчити все швидше, Чи розтягнути задоволення, можливо стати досвідченішим? Я борюсь наче з самим самою але це не шизофренія, Скоріше я банально втомлений, Зараз аби поговорити з повією, А не ця пародія 3д порностудії, Хочеться все більше любові і менше тіла І ось я знову прокинувся, Пʼю каву і все по старому, Це зводить мене з розуму, розумієш? Дійсно вдячний тобі за виділений час, Я покладу касу на тумбочку і попрощаємся.
3
0
10