Новинки

Замок в хмарах

Для замку в хмарах правил не існує, Архітектура в кожного своя. Хтось затьмянів, хтось фарбами малює, А хтось ще досі пізнає життя. В одних воно таке неперешкодне, Вони завжди отримують усе. А в інших мрії зовсім вже замовкли, Знов лише сум в безодню їх несе. І тільки я нестримано співаю, Душа ніяк не витримає вогня. Мій замок в хмарах досі не зникає, Бо замок цей - моя міцна броня.

Поки є час

Тата Ашаннiя

Все в цьому світі тимчасове, І біль, і щастя, і життя. Буває, день живеш казково, А потім ніч і каяття. Багато часу витрачаєм Ми на образи, сварки, сум. Отак життя і проминає, А в наших розумах все шум. Взяли за правило судити, Для всіх чинити самосуд. А чи дорослі це, чи діти, Все ж на усіх проллється бруд. Здається, люди, Ви не знали Для чого в світ привели Вас - Щоб Ви раділи, щоб кохали. Живіть, допоки є ще час.

Бойова сорочка

Тата Ашаннiя

Одягнув бойову сорочку, І сьогодні все знов те саме - Не заплющиш вночі ти очі, Бо зустрінеш в змаганні ранок. Потім свист і гурьба братів Не дозволять тобі померти. Буде все так, як ти хотів, І у поле злетять куплети. Зрозумієш, що ще живий, В небокраї побачиш світло, І лелеки зведуться в стрій, Посміхнуться тобі привітно. А кулак так і є зажатим, Бо ховаєш у ньому те, Що втомився ти вже ховати, Це мене ти сховав, мене.

Мій милий вогник

Ніа Вітовська

Ти завжди був вогником — тихим, лагідним світлом у долонях інших. Не іскра, не полум’я, не блискавка — а тепла свічка, що ніколи не обпалить. Ти освітлював їм дорогу, то згасав, то знову загорався, коли цього потребували. Ти вмів зігріти. Вмів змусити усміхнутись навіть тих, у кого посмішка була давно забута, а може й загублена десь у дитинстві. Ти не просив нічого навзаєм. Просто був. Горів. Але знаєш, вогнику… Скільки б ти не палав — тебе все одно можуть захотіти загасити. Коли їм так зручно. Коли їм захотілося темряви. Коли їм вже не потрібне світло, бо боляче бачити себе . Чи були ті, хто запалював тебе, коли ти майже згасав, коли здавалось, що тобі не доля горіти? Авжеж ні. І все ж… ти продовжував. Скільки разів тебе гасили ? Ти все одно грів. Палав і ніби посміхався . До останнього. Бо така була твоя природа. Думав, що це — твоя місія. Але, може, досить? Бо коли тебе погасили остаточно — ти знову спалахнув. Та вже зовсім інакше. Ти став полум’ям. Сирим, хрипким, безконтрольним. І тоді тебе злякались. Усі. Усі, кого ти колись зігрівав. Що ж ти тоді відчував, вогнику? Біль? Страх? Розпач? Чи, може, порожнечу? А, може, ти просто зрозумів, що був лише сірником із коробки — тим, хто мав запалити їхню віру, їхню надію, їхнє щастя. І згоріти. Так було завжди. Думаю, ти вже й не дуже хотів палати. Авжеж, не хотів. Але ти — вогник. І така твоя доля. Горіти Ставши непередбачуваним вогнем ти відчував себе справжнім. Не зручним. Не ручним. Не "їхнім". І, може, вперше — ти більше не тремтів від вітру й думок людей. Ти більше не кликав. Ти просто світив. Без дозволу. Без вибачень. Без жалю.

Така моя

Аліна Собакар

Прем'єра вірша 💋 Показала я тебе таку як ти є Очі твої засіли в голові І не можу без тебе вже прожити день думка про тебе що раз турбує Ти не пишиш я чекаю Я шукаю всюди де ти є Бо без тебе міні погано Не добре як тебе нема Без тебе холодно і страшно Без тебе світло не горить Я прошу тебе кохана прийди І освіти мости прийди прошу. Так треба зловити ще раз поглад твій твого вогні як тебе нема міні стає не треба бо без тебе не те моє життя воно схоже на мряку де немає ліхтарів коли ти приходиш до мене ти усе малюєш міні яскраве ти є все моє міні навіть чаю без тебе сумно пити тож порошу кохана не пали мости ти моя вже знаю точно Вінниця забрала серце моє одна царівна забрала сердечко моє і коли хоть мить не разом все трачаає смак я чекаю я чекаю ті очі які забрали все і думки і мрії усе живе в твоїх очах вони зелені як з тобою моє життя ♥️

Мій гріх

ЕЛА Троянська

Спокутую свої гріхи сповна Коли віддам останню краплю крові Зруйную все, для перемоги Кохання моє не чіпай, в неволі... Згорить ущент, це лігво зла І сонце знову світить на весь світ Ти є і ти завжди була. Тобі ніхто не зраджував, повір... На злобних демонів землі Я темну лють направивши свою, Скажу, є величезний гріх Лиш в тому, що я так тебе люблю... (26.05.2018р 2025р "Сім смертних гріхів" надихають) Я искуплю свои грехи сполна Когда отдам последней каплей кровь Разрушу все, чтоб победить А ты любовь мою не трожь... Сгори дотла, обитель зла И солнце освещает мир Ты есть, и ты всегда была. Тебе никто не изменил. И ярость обратив свою На темных демонов земли Скажу что есть огромный грех Лишь в том, что я тебя люблю. )

Невлвиме О

ЕЛА Троянська

А молодість цінна своїми помилками Неідеальністю Щирими посмішками, іншою реальністю... Радуйтесь ті, Хто банальністю Не відформатований... Ще... (19.02.2019р Переклад 2025р Неулвимое О А молодость хороша своими ошибками Неидеальностью Искренними улыбками, другой реальностью... Радуйтесь те, Кто банальностью Не отформатирован... Ещё...)

Дружба

Полина

На планете Земля существуют сады- Роз,ромашек и нежных пионов. Поливая цветы,не забудь полить ты Сад твой дружбы ценнее в разы. Океаны,моря,бесконечные волны Пусть и дружба твоя будет вечной,в просторе Дружба-якорь,светильник,когда по не воле С неба падает груз, наступает вдруг горе. Дружба ценна,она-ценнее кораллов. Пусть любовь омывает все камни на дне. Пусть зимой согревают не песни чужих А те самые искры в глазах дорогих

Сейчас и здесь

Алина

Все прошлое осталось в прошлом, А настоящее сейчас и здесь. Столкнуться с тем мне было нужно, Чтобы ценить все то, что есть.

Родные души

Алина

Не ищи идеальных людей, А ищи родные души. И становись еще сильней, Выбирая океаны, а не лужи. Идеальных людей не бывает, Принимай всех так, как есть. И тогда твой мир заиграет, Ведь будешь ценить сейчас и здесь.

Каждый миг

Алина

Наша жизнь полна мгновений, Все быстрей с каждым днем вращается. Принимай каждое из ее проявлений: Все, что с нами случается. Цени каждый день, каждый миг, Просто посмотри, как он прекрасен, Про жизнь пишут много книг, Но а ты напиши свою, согласен?

Вперёд

Полина

Жизнь меняет свои обороты, Побуждая смотреть лишь вперёд. Говорят,не легко при взлете, Но тот вид..он стоит того. Каждый раз,видя солнце на небе, Вспоминай про подарок(спасибо,Творец!) Да,немало дождей на планете- Может..это повод успеть? Береги,береги своё "сердце"! Погрусти и вперёд вновь беги. Жизнь меняет свои обороты, Но способен ль меняться ТЫ?

Бережіть чоловіків

ЕЛА Троянська

Бережіть чоловіків, бережіть... Навіть якщо Геракл, Едвін ... Обіймайте, цілуйте, годуйте - Вдячний завжди буде вам Він. Вщухне якось любовная буря - Буде дорог тоді кожен день, Кожна мить, коли Він цілує, Доїдаючи свіжий пельмень... Бережіть чоловіків, охраняйте Від печалі, тривоги та зла, Й свою Долю ніколи не лайте, Що вона Чоловіка дала. (16,08,2018р Переклад 2025р Берегите мужчин, берегите... Даже если Геракл, Самсон... Обнимайте, целуйте, кормите - Благодарен всегда будет Он. Поутихнет любовная буря - Будет дорог тогда каждый день, Каждый миг, когда Он целует, Доедая последний пельмень. Берегите мужчин, охраняйте От печали, тревоги и зла, И Судьбу никогда не ругайте, Что она вам Мужчину дала. )

Старіє молоденька яблуня

ЕЛА Троянська

Старіє молоденька яблунька Й обвисли грона винограду Іще чотири роки, та не більше І нікому не буде треба. Носитися у гілках твого саду... В захопленні все споглядати... Вже все що можна і не можна в тебе змогли уже зірвати... Ось була вишня тут, тут полуниці... Чорниця, помідори, огірки... А тут весною цвів мокрець... А зникло все. І заросло грибами. Лише бадилля тут стирчать (триндець-капець!!!) (2018 рік Переклад 2025рік Стареет яблочко младое Обвисли гроздья винограда Еще четыре годика, не больше И никому не будет надо. Носиться в ветвях твого сада И в восхищенье созерцать. Уже что можно и не только Успели у тебя сорвать. Вот была вишня, тут клубника. Черника, помидоры, огурец. Пропало все. И заросло грибами. Лишь черенки торчат (трындец-капец)

Зламана

Аліса Боняр

Коли ти розірвеш моє серце, Воно стане попелом. Коли ти одягнеш свій камуфляж, Я стану мечем. Коли я зламаю собі хребет, В мені бачать лиш артефакт... Коли біль ламає тебе, Але ти не даєш йому виходу, Я стану твоїм дзеркалом.

Мої рідні вулиці

Микола Хмеленок

Мої рідні вулиці В Городні була колись Вулиця така — Затишний провулочок Імені Бутька. В тому липні, згадую, Сяяла душа, Бо до мене їздила Мимо Чибрижа Та, яку щовечора Я завжди чекав. І з віршами ніжними Тепло зустрічав. Тими днями літніми Стали ми сім’я. І тепер Петрівська вже Вулиця моя. Николай Хмеленок

Освідчення в коханні

Микола Хмеленок

Освідчення в коханні Я не можу без тебе, кохана, Найніжніша, рідненька моя. Не питаю тебе, чи так само Ти кохаєш мене, як і я. Приспів: Нехай серце лишиться спокою, Тільки б чути веселий твій сміх. Тільки б знати, що стрінусь з тобою, Щоб в очах потонути твоїх. Тільки б губи твої цілувати І волосся торкатись твого. Тільки б подих твій знов відчувати І тепло твоїх ніжних долонь. Тільки б бачить тебе щохвилини — Не вві сні, а біля твоїх ніг. І з ім’ям щоб твоїм — Валентина — Прокидатись щоранку я міг. Приспів: Нехай серце лишиться спокою, Тільки б чути веселий твій сміх. Тільки б знати, що стрінусь з тобою, Щоб в очах потонути твоїх. Тільки б губи твої цілувати І волосся торкатись твого. Тільки б подих твій знов відчувати І тепло твоїх ніжних долонь. Приспів: Нехай серце лишиться спокою, Тільки б чути веселий твій сміх. Тільки б знати, що стрінусь з тобою, Щоб в очах потонути твоїх. Тільки б бачить тебе щохвилини — Щоб п’янити від тебе я міг. Тільки б губи не знали спочину Від палких поцілунків моїх. Микола Хмеленок

Был этот день мне самым дорогим...

Микола Хмеленок

* * * Был этот день мне самым дорогим, Когда ты у доски стояла рядом. Я просыпался с именем твоим В седьмом, восьмом, девятом и десятом. Я ничего тебе не пророню, Ведь ты сама так этого хотела. Твою тетрадку до сих пор храню, Украденную мной в твоём портфеле. Взрослей тебя, наверное, уже Твои сегодня дочь или сынишка. На сорок третьем даже рубеже Ты школьницею до сих пор мне снишься. 12 августа 2001 г.

Мне хочется опять в тебя влюбиться

Микола Хмеленок

* * * Мне хочется опять в тебя влюбиться. И чтоб моложе лет на двадцать стать. Чтоб голова опять могла кружиться. И чтоб опять украдкой ревновать. Я раньше чувствовал себя неловко, Что нам с тобой домой не по пути. Глазами провожал до остановки И не решался ближе подойти. Промокшую до каждой волосинки, Мне хочется опять тебя догнать. Прижать к груди и со щеки дождинки Губами — до единой все — собрать. Мне утонуть теперь совсем не страшно В глазах твоих небесной красоты. Лишь только б знать — мне это очень важно — Что точно то же чувствуешь и ты. 3.04.2019 Николай Хмеленок

Если б мы могли встретиться юными

Микола Хмеленок

* * * Если б мы могли встретиться юными В этом городе или в другом, Были б мама и папа счастливыми, Приходили бы в гости в наш дом. Если б знал о тебе я заранее, Я пешком бы весь свет обошёл. В самых дальних от нас мирозданиях Я б тебя непременно нашёл. И полвека вдвоём или более Всё равно было б мало для нас. Нам бы только на небе позволили, Чтобы жизни огонь не погас. Пусть продлятся минуты счастливые, Что вдвоём провожу я с тобой, Оставайся же вечно красивою И душою всегда молодой. 16.07.2023 Николай Хмеленок

Как я жил без тебя...

Микола Хмеленок

* * * Как я жил без тебя и не знал даже то, что на свете За глухими лесами, с трудом где дороги найдёшь, Не в далёких мирах, а на нашей любимой планете В переулке зелёном вдали от меня ты живёшь. Как я жил без тебя? А могли б и не встретиться даже, За полшага всего мы друг друга могли обойти. И на разных дорогах не встретили б счастье мы наше. И не знал бы, с кого за своё невезенье спросить. Надо было тогда мне в кромешном аду оказаться, Своих близких и лучших друзей потерять. И страдать. От жары и от стуж укрываться, Чтоб тебя под Полярной звездой отыскать. И узнать. И не помнить былые обиды, Чтоб в глазах твоих лучики счастья поймать. И в надеже своей навсегда укрепиться, Возродиться, как Феникс из пепла, опять. Стать добрее и мягче, тебе покориться, Восхищаясь суровой твоей чистотой. Чтобы счастье в глазах продолжало искриться, На высоком огне закаляться душой. Время быстро летит. И виски притрусили метели. Проступает всё больше насечек со лба. Я смотрю на тебя, удивляясь доселе, И представить боюсь, как я жил без тебя. Николай Хмеленок Перевод с белорусского. Автор стихотворения Сергей Граховский. 11-16.02.2021