Хто ж він? Що це було?
Перші слова, що з'явились в думках дівчини після падіння.
Прийшовши трохи до себе і розібравшись з тим, що сталось, Клері збагнула, що після того, як вимкнули світло, вона звалилась зі сходів на когось із стаффу ( команда бтс: знімальна група) або  працівників стадіону.
- Дуже перепрошую, - почала говорити дівчина після того, як піднялась, - світло вимкнули так раптово , що я не встигла відреагувати, і тому підскользнулась, ви не дуже сильно постраждали.
Запитавши це дівчина звела очі на хлопця, який потрохи піднімався на свої ноги і обтрушивши одяг від пороху, поправивши волосся він глянув на дівчину.
- Все ок. Не переживай.
Він був в масці , яка прикривала риси обличчя, що трохи насторожило дівчину, але та знала, що зараз всі косять під корейців, і що носити таку річ, то вже норма для будь-якого соціум, на це вже навіть перестали звертати увагу.
- Ще раз перепрошую, ви точно в порядку?
- Так, не переживай. В мене таке враження, що ти щось шукала, тобі допомога може потрібна?
- Насправді потрібна, я трохи відбилася від групи, яка йшла за кулі и на фанзустріч, не могли би ви сказати, куди мені потрібно направитись , буду дуже вдячна.
- По-перше, не говори до мене на ви, я не настільки від тебе старший. А по-друге, звісно, що можу, я саме туди зараз і направляюсь, тому з радістю покажу напрямок.
Вони рушили, дівчина мовчки прямувала за хлопцем, та й про що їм було говорити, люди бачаться вперше і швидше за все в останнє в житті, тому по труби виливати один одному душі в них не було.

Потрапивши в закулісся, Клері приголомшено вдивлялась в те, як збираються учасники за довгим столом і всі фани по черзі спокійно підходять, їх здивувало лиш те, що вона нарахував шістьох учасників, а їх сім, вона знала це точно. Але її не дуже турбувало де сьомий учасник, але це хвилювало інших фанів, які були там присутні, і я б сказала, навіть дуже.
За лічені секунди, поки дівчина розглядала залу, хлопець, який її супроводжував, зник. Навіть не попрощавшись, та й впринципі хіба була в цьому потреба, вони майже не знайомі, а точніше чужі один одному люди.
Клері найшла своїх подруг і рушила до них.
- Де ти була? Ми не знали, де ти поділалась, дзвонили, але ти не брала трубки, все добре?
- Та я трохи від ьала від вас і пробула вас знайти.
- Ааааа, що це в тебе, - скрикнула Беті побачивши на моїй руці величезний синяк, який героїня навіть не відчула після падіння.
- Це так наслідки, моїх спроб вашого пошуку, звалилась зі сходів, що вели на сцену.
- А що ти там робила? -  здивовано запитала подруга
- Та вас шукала, що ж іще. А чому їй лиш шестеро, їх хіба не семеро?
- Семеро, але Техьон( в подальшому я буду писати або Ві, або ТеТе, також буде траплятися і Техьон) кудись віддалився, але обіцяли, що він має зараз прийти. Тому ми очікуємо , зараз просто з ними спілкуємось, завдаючи різні питання з зали.

Так тривало буквально ще хв 5-10 від того моменту як Клері там сиділа, а тоді нізвідки, з'являється він, хлопець, який своїм виглядом завойовує серця мільйонів. Це був Ві, милий котик, як завжди з кольоровим волоссям, що дуже йому пасувало, фанати навіть говорили, що в який би колір його не помалювали йому все пасуватиме.
Подруги були останніми з фанатів, хто підходив до бтс, вони тримали кожного за руку, говорили з ними просили їхні автографи, і вручали подарунки.
Так випало, що Клері була останньою і бути пасивно тут не дуже пасувало, хлопці зробили величезний труд і як- не - як їм потрібно за це віддячити.,тому дівчина натягнула посмішку, їй не потребувало це багато зусиль, адже вони не були їй огидні, а дивитись на таких мілах одне задоволення, вона підходила до кожного брала за руку ( бачила, що робили попередні фани і трохи повторювала за ними, щоб не сильно виділятися), просила автограф і тд і тп. ТеТе був останнім серед хлопців, він замикав колону і останнім ставив автограф останньому фанату сьогоднішньої зустрічі.
Підійшовши до нього і поговорили трохи, Клері відчула таке ніби вже колись та й чула цей голос, але ніяк не могла згадати де саме, а тоді все звела до того, що по телевізору чи на на якихось відео.

Прийшовши додому Клері обробила синяк, поклала альбом з автографами на стіл і пішла спати.

Зранку до дівчини прилетіли подруги, було таке враження, що вони зовсім не спали , але натомість вони світились від щастя як навіжені, притащили з собою альбоми, і завалились на ліжко, розглядаючи кому що понаписували.
Були написані банальні речі: дякую за підтримку, дякую, що ви поруч, ти така гарна, ми любимо вас і все в тому дусі.
Але найбільше їх здивувало напис від Ві для Клері : будь акуратнішою😉.
Ніхто не міг зрозуміти про що це і до чого взагалі то все...

А ваші здогадки які? ( може це і банально, але чи здогадається про це Клері чи може взагалі все не так просто як здається?!
Дізнаєтесь, слідкуючи за оновленнями книжки)