""Будь акуратнішою" Що ж це може бути? Невже він бачив, як я впала? Та нє, він би не запам'ятовував якусь енну фанатку. Та й навіщо, напевно це прост одна з багатьох фраз, які вони пишуть фанатам. Які їм дозволено писати армі."
Ці думки довго перебували в голові Клері, але вона швидко позбулася від них. Адже на неї чекали буденні проблеми.
Адже незабаром початок літньої сесії, що означало велику кількість екзаменів, залік, додаткової роботи, і звісно що ж навантаження.
Але дівчина до того звикла, вона любила працювати, особливо вчитись, не дарма ж отримувала стипендію за свої старання.

Пройшов місяць.
Клері вже й забула про той запис в альбомі, та й їй було не до того. Адже одна з подруг(Кеті) почала зустрічатись з хлопцем, вона його звісно дуже любить, але він не великий фанат бтс, та й ще не дуже радий, що дівчина цим цікавиться. Вони часто сваряться, і Клері намагається знайти вихід, підтримує подругу, адже та не може відмовитись від людей, які дарують їй надію і сили, але й втрачати любимого  тож не хоче. Одним словом ситуація дуже заплутана, і щоб хоч трох розряди її, дівчата вирішили зробити тур до Південної Кореї, хоч на два тижні, вони знали для того, щоб туди добратися потрібне неабияке терпіння, але подруги все ж таки наважилися, і купили квитки, забронювали готель, зібрали валізки і рушили в подорож, яка принесе багато емоцій, причому зовсім різних, батьки про їхній задум дізнались лиш тоді, коли ті виходили з хати з чемоданами й направлялись в аеропорт, але вони не були проти, адже кому не потрібний відпочинок і переключення уваги на щось інше.

Кожна очікувала від подорожі чогось іншого:
одна хотіла прост скупитись і відірватися, друга - просто провітрити мозги, а інша - знайти сенс, що їй  далі робити.

Так як подорож хоч і літаком, але триває більше 12 год, тому дівчата запаслись терпінням, музикою, фільмами, книжками, усім тим, що могло зробити їх подорож більш комфортною.
Одиним з найголовніших пунктів  місць, які потрібно було відвідати, був магазин BT21 (мультяшні персонажі кожного учасника BTS, яких вони самі ж придумали). Все це дуже цікаво, і для кожного фаната має неабияке значення, але, що робити, коли втрачає віру в краще, коли не хочеш надіятись і мріяти. В таких ситуаціях найти вихід досить важко, ще й тоді, коли людина не бажає цього, навіщо витрачати нерви і сили, щоб її повернути в потрібне русло.

Усе. Літак преземлився, подруг переповнювали емоції і вони затамовували дух, адже знали, що ця подорож має принести багато цікавого в їхнє життя. Адже вже як забрались на інший кінець світу, то треба брати від життя все і не відмовляти в тому, що приносить задоволення і радість.
Поселення в готель, розкладання валізок, вибір луків.
Сьогодні в дівчат день знайомлення з Сеулом, вони вільно гуляють містом, заходять в різні манащинчики, а вже завтра будуть слідкувати плану, який створили ще дома.
- Ну що ж? Вперед на зустріч новим пригодами на свою голову, - з такими словами дівчата покинули вестибюль готелю.
І першим місцем, яке би вони хотіли відвідати була стара будівля компанії BigHit, адже залишити свій слід на фундаменті будинку бажає кдна армі і вже як випала така можливість, то чом би нею не скористатись. Кеті і Беті просто були в захоплені від того, що зараз відбувається, а Клері була з подругами і розділяла їхню радість.

По дорозі до магазину косметики, дівчата вирішили перекусити і зайшли в кафе, де продавалась вулична їжа ( ви не подумайте нічого такого, ніби забезпечені дівчата і їдять вуличну їжу, але не тут то було, адже вона в Кореї дуже смачна, можна навіть сказати, що частина їхньої культури, тому побувавши в Кореї і не скустувавши їжі, можна прирівняти до того, що будучи в Парижі і не побачити Ейфелової вежі)

Дівчата зайшли замовили і чекали, аж раптом  з вулиці почувся якийсь шум, подруги повернули голови в сторону вікон і побачили, що вони без парасолька, а на вулиці пішов такий дощ як стіна, яка явно не мала наміру зупинятись.  Вони за то не переживали, адже їм навіть не подали ще їжі, тому може, поки вони поїдять дощ би закінчився, аж раптом Клері говорить.
- Я запит, де тут найблищий супермаркет і підбіжу куплю парасолі, щоб ми мали, все одно мати треба, тим більше як так бачу дощ не збирається переставати.
- Ти впевнена, що хочеш це зробити? - запитала в дівчини Беті.
- Та, їжі і так нема, я залишу вам сумку візьму тільки гаманець і телефон, я швидко, не сумуйте.

- Вона з глузду з'їхала? - запитала Беті в Кеті.
- Може її щось турбує і вона прост хоче відволіктись, а це досить непоганий такий спосіб.
- Напевно, як прийде треба буде попросити в господаря рушники, а то прийде напевно вся промокла до нитки.

Клері вибігла з ресторанчику і направила ь в ту сторону, куди їй вказав робітник, до магазину трох треба було пройтись, але і це не змусило дівчину передумати. А дощ йшов такий, що не було видно, що коїться в метрів від тебе, а плюс до того всього вона ще й бігла, що само собою означало погану видимість, саме через таке і стаються казусні ситуації.
Дівчина бігла не озираючись, стараюсись йти під балконами і всім подібним, де хоч трох менше дощу. І тут оглянувшись назад, але все ще біжучи вперед, Клері в когось врізалась, і в неї з рук вилетів і телефон, і гаманець, вона швидко піднялась, вибачилась і забігла в магащин, адже вони вилетіли один в одного, коли незнайомець виходив з магазину.
Дівчина зайшла швидко зайшла, найшла і купила парасолі, кожній по одній.
Вернувшись в кафе, вона почула таку фразу від подруг:
- Де ти була? Ми вже почали переживати, чому трубку не брала?
- Ви дзвонили? Мені не приходило жодного сповіщення. Мож телефон здох, коли я впала?
- Ти впала? - здивовано запитали подруги
- Та так при вході в магазин зіштовхнулась з кимось, в рузнльтаті чого ми обоє полетіли до землі.
-  А ну ввімкни телефон.
Клері тисне на кнопку і бачить, що телефон вмикається.
- А ну подзвоніть ще раз, - попросила подруга
Дівчата набрали номер, гудки йдуть, але телефон, що знаходився в руках Клері не подавав жодного виду, що на нього дзвонять.
- Хммм, цікаво, а ти впевнена, що то твій телефон? - запитала Кеті.
- Та ніби мій, - відповіла Клері роздивляючись телефон в руках, на вигляд ніби її, а от зсередини? А це вже загадка.
До дівчат все дійшло коли, Клері почала розблокувати телефон, а він розблоковується без паролю, хоча в дівчини стоїть відбиток на блоку , це було перше, що їх трьох насторожило. І тут до дівчини доходить, що при падінні не лише вона випустила свій телефон з рук, але ще й той незнайомець, в якого вона таки влетіла. Вона не хотіла тривожити дівчат, і псувати їм відпочинок, і сказала, що сама зустрінеться з тим незнайомцем, поки вони будуть скуповуватись, звісно ж подруги не зразу ж погодились, але Клері не залишила їм іншого виходу, як послухатись. Тоді вони пішли в перший магазин, який стояв  в їхньому списку.
Клері всю дорогу  намагалась з того телефону додщвонитись на свій. І з 10 спроби все таки хтось і відповів на дзвінок, дівчина, зразу ж почала говорити, що так то й так то, вони домовились, що коли він підійде до магазину, то він набере, щоб вона вийшла і вона погодилась, а що їй ще було робити, в неї не було виходу, адже залишитись без свого телефону їй тоже не дуже то й хотілось.