Перед їхнім двоповерховим будинком тріскотіло охоплене полум'ям дерево. По спині чоловіка пройшовся холодок від страху, перед насуваючимся натомість, вогнем. Наскільки ж сильно треба бути охопленим своїм горем, щоб звернути увагу на реальність лише через почутий на верхньому поверсі галас. Бах деякий час непорушно стояв, спостерігаючи за вогнем і не міг зрозуміти, чому ноги не ведуть його до виходу, порятунку.Чому хочеться лишитися непорушним і безкінечно дивитися на цей вогонь, від світла якого вже можна було відчути тепло. Захоплений своїми думками, в брудному від вина одязі, чоловік так і стояв, поглиблений у незрозуміле почуття спокою, що раптово охопило його. Однак стук у двері перервав це незрозуміле почуття , витягши його у власну кімнату. Страх розлився по тілу від однієї думки, що хтось стоїть за дверима і намагається забрати того звідси. Однак голос жінки, що благала про допомогу дав зрозуміти йому, що щось пішло не так. 

Він підійшов до вхідних дверей і зняв цепочку, відкривши замок. Перед ним стояла сусідка з другого поверху у своїй вечірній сорочці, а поверх було накинуте легке пальто, яке вже взяло на себе запах диму. 

- Місіс Нуарі! - промовив Бах та підійшов до жінки.

- Мсьє, допоможіть мені! Нам треба негайно бігти звідси, але діти! Діти зачинилися у ванній кімнаті і замок заїло, я не змогла відчинити двері! 

Очі Баха спалахнули жахом. Він вийшов зі своєї квартири і наскільки то можливо, швидко піднявся на другий поверх, наказавши Міс чекати в найбезпечнішому місці. Він біг, намагаючись вдихнути глибше, проте повітря вже наповнилося димом. Пожежа судячи з жару почалася з даху сусіднього будинку і як наслідок, перекинулась на дах будинку в якому він жив. Коридор яким він крокував, був освітлений яскравим помаранчевим світлом, від якого на обличчі проступали краплі поту. Дійшовши до дверей, що вели у ванну кімнату, той почув відчайдушні крики "Мамо, мамо!" і спробував заспокоїти свої тремтячі руки. 

- Мардж, Неджи, відходьте від дверей, негайно! - наскільки то було можливо прокричав Елізар, перед тим як набрати розгону. План був один єдиний. Треба вибити двері. 

Шибки на дверях похитнулися від ваги чоловіка після першого ж удару. Він розігнався ще раз і вдарив дужче, не зважаючи на запаморочення у голові і вже помітно наростаючий біль у плечі. Елізар не спинявся ні на хвилину, аж поки не почув скрип. Двері не були важкими, тому під тиском власної ваги вони зірвалися лише з однієї петлі, відкривши вхід лише на половинку.

- Мардж!- гукнув Бах заглядаючи у ванну кімнату.

Діти сиділи в самому кутку біля ванни, пригнувшись. Дівчинка була налякана, однак усіма своїми діями показувала, що більше боїться за брата. Своїми руками вона охопила його за голову і пригорнула до себе, поки по щоках текли сльози.

- Містер Бах, витягніть нас! - відповіла дівчинка і рукавом підхопила нову сльозинку. 

- Неодмінно! А тепер слухай уважно, що кажу. Візьми два рушники і намочи їх водою, - промовив чоловік вказуючи на предмет, який лежав зовсім поруч,- Вам треба прикласти їх до носа, так легше буде дихати, я скоро повернуся. 

Дівчинка кивнула та встала з підлоги, потягнувшись до рушників, в той момент коли сам Елізар побіг  до входу у пошуках чогось міцніше за його плечі. 

У великій залі було безліч предметів, однак нічого, що могло б бути схожим на тверду палицю не знайшлося. Тут лише старе крісло, великий стіл та шафа, а інша частина кімнати була закидана дитячими іграшками. По дорозі на кухню, в коридорі стояла ще одна масивна шафа, вміст якої прихований за зачиненими дверима. Але варто було торкнутися ручки, як з неї вивалилось щонайменше дві тростини і лопата. 

- Те що треба,- промайнуло в голові Елізара і той щодуху побіг назад до ванної кімнати. 

Тільки но чоловік повернувся до вхідних дверей ванної кімнати, ззовні почувся сильний тріскіт деревини, а слідом той знайомий йому шурхіт проникаючого в будівлю полум'я. Діти вже сиділи напоготові, не відриваючи погляду від Елізара, який вже набирався сил руйнувати ці міцні двері.

Тіло обдало жаром зі спини і той болісно простогнав, стискаючи в руках лопату. Неджи та Мардж наново вдихали повітря через вологу ганчірку, відчуваючи як дим наповнює собою приміщення. 

Третій удар. Нарешті двері відірвалися з петлів і впавши на підлогу, розкололися навпіл. 

- Вставайте! Вставайте!- чимдужч кричав чоловік і діти поспішили до нього в обійми. 

Місіс Нуарі вже добрих п'ятнадцять хвилин ходила туди сюди біля вхідних дверей будинку. Від жару, що охопив більше половини двоповерхової будівлі, сльози не встигали стікати по її щоках, та миттєво випаровувались. Як тільки стало видно, що кістяк другого поверху завалюється, жінка наскільки то можливо гучно прокричала імена дітей. Цієї миті вони разом з Бахом і вивалилися з будинку на землю, добряче прокотившись по сходах. 

Піднявшись з землі, жадібно хапаючи ротом повітря, дівчинка перелякано дивилась по сторонах в пошуках мами, та побачивши що вона біжить їм на зустріч разом з Неджи побігла так швидко як тільки могла і міцно обійняла Нуарі. У дітей був такий сильний шок, що мовчання замість істерики та криків здавалося ще більш лякаючим. 

- Господи боже, дякую,- слізно мовила Нуарі цілуючи дітей в маківку, в той час як Бах потроху осів на землю, схопившись за живіт. 

Його тіло нило, благало про відпочинок. М'язи налилися свинцем, а очі волею не волею поривалися заплющитися. Проте підступаюча до горла нудота нагадала йому про те, що він досі п'яний.  Емоційна стряска взяла спазмом його шлунок, тому аби не зазнати ще більш дурної слави ніж простий "п'яниця", чоловік знайшов в собі сили підвестися і добігти до найближчих кущів. Надійно сховавшись, той притримував руку на животі кілька секунд, поки перша порція шлункового соку, води, алкоголю і залишків їжі не полилася на землю. 

І поки він не мав змоги триматися рівно, продовжуючи спустошувати шлунок, на останні секунди життя цієї будівлі, позбігалися люди, примовляючи собі під носа однотипні фрази : 

"Яке лишенько", "Біда, ох яка біда", залишаючи будинок і далі палати у владі стихії.