Вступ історії ( не впливає на подальші події)
Початок історії
Найдений журнал
Зустріч
Найдений журнал
Коли діти вже пройшли до першого повороту Діма сказав:
-Ну.... куди підемо?
Сара:
-Може на право?
Джон:
-НІ! МИ ПІДЕМО НА ЛІВО!)
Прокричав Джон з дурненькою усмішкою.
Ліна:
-Не кричіть! Пішли прямо так ми хоч не посваримося, знов.
І всі гуртом пішли прямо іноді говорючи одне одному щось.
Пройшовши не дуже далеко від повороту, вони побачили велику самивну будивлю обкладену білою цеглою. Майже всі двері в середину були зачинені окрім однієї. Ну вони побоялися покишо туди заходити, і пройшли ще трохи далі. Зупинилися біля маленького будиночку, зайшовши в середину вони побачили вузенький коридорчик, стіни пофарбовані в блакитний, і дуже красиву стелю з різними візерунками. Продивившись всі кімнати окрім однієї, в якій був провалений дах, вони найшли стареньку сриньку. Ну не сказавши що дуже стару ну роки 2-3 вона там пролежала. В середині був маленький рожевий щоденничок і кілька чорних ручок, однієї червоної і якогось пустого папірця.
Ліна:
-Дивно, хто його тут залишити?
Джон:
- Уявлення не маю. Пробуркнув він з недовольною мордочкою.
Сара:
- Що не так Джон?
- Нічого, не ваше діло. Пробуркнув він знову. Він побачив на щоденнику маленький напис "Надя, 16 років". Раніше у ного була старша за ного на кілька років подруга, він давно її не бачив. Вона дуже любила всяку містику і т.д. Одного разу вона навіть хотіла призвати когось але не знала де.
Діма:
-Джон! Ау, ти чуєш?
-А що? Так, так чую.
Він знову подивився на той щоденник.
-З тобою все добре?
-Так все добре.
Ліна подивилася на Джона з сумним поглядом
- Точно все добре? Тиж наче не боявся таких речей
Джон зі строгим поглядом подивився на Ліну
-Це не твое діло Лін і взагалі, Джон замовк і його погляд почав нагадувати погляд маленького цуцика, це не ваше діло а тобі Лін я потім все скажу.
Всі на хвилину замовкли, Сара перервала цю мовчанку.
-Ой я зовсім забула, Лін підійди сюди
Сара взяла її за рукав легенької курточки і потягла в сусідню кімнату
-Ми скоро!
Сказала вона вже біля в ходу в кімнату продовжуючи тягти Ліну.
Дівчата за углом :
Сара з зацікавліністю подивилася на найкразчу подругу
- Давай розказуй, що у вас з Джоном?
Ліна здивонано і трохи соромязливо сказала
- Нічого у мене з ним не має ми просто друзі
-Ага, ага друзі значить, а чого ти на ного так дивилася?
-Я просто спитала ци нічого не сталося
-Не схоже на те
-Саро навіть і якщоб унас щось було це не твоє діло
Ліна вийшла з кімнати назад до холу з красивими ніжно голубими старинними стінами, Сара пішла занею насупившись.
-Добре давайте вже подивимося що в тому щоденнику, сказав Діма
І всі гуртом згодились, навіть Джон
Вони відкрили щоденник з рожевою обкладинкою
Сторінка 1
Привіт мене звати Надя, і це мій новий щоденник. Буде добре якщо його не найде Мама вбо старший брат. Цей козел завжди розпатякає все батькам або друзям.
Сторінка 2
Дата 24.04.
Цей щоденник я ховаю під ліжком між старими коробками з під взуття. Тут брат або мама шукати точно не будуть, і я завжди ношу його в сумці або портфелі куди завгодно.
Сторінка 3
Дата 16.05.
Батьки сказали що ми скоро переїдемо, прям перед моїм день народженням. Я хотіла відсвядкувати його з друзями і Максом. Плакав мій 15 річний день народження. Ми їдемо взагалі чортзна куди! Чому хотьби не після сого ДН (Дня народження).
Сторінка 4
Дата 20.05
Мак він він (розмите від сліз слово). Я бачила як він цілувався з Джесі, я гадала що вонна моя найкражча подруга. Може і не так і погано що ми переізджаємо? Макс точно не буде сумувати без мене. Чорт! В двері стукае брат. Допишу вечері ...
Макс написав в ЛС
"Привіт зайку"
Хай він пропаде ! Завтра роздрукую фото того що він мені написав, гадониш!
Вклеєні фото переписки (Деякі замазані червоним маркером бо там були мати і т.д)
-Привіт зайку
-Привіт ...
Козел
- І що я зробив? ._.
- Нічого такого, хоча дай подумати ...
Може цілувався з Джесі!
- ._. єм...
І хто тобі це сказав?
- Ніхто, я бачила як ти за закинутою
школою цілував Джесі, і не    
виправдовушся !
Х***о, п*****с!
- Вибач зай я не винен в щому
І взагалі це вона мене туди притянула, і
вона перша полізла цілуватися
- Ага отак я зразу і повірила
- –_–
ти знущаєшся?
- Та іди ти н**** щоб тебе ***** ******* !
- Не обзивайся! Не мелкая а ? Тібе іще 15  нема щоб такіе слова знати
- А у тебя мозку нема. Дорослий тут найшовся
Самому тільки 15 виповнилося
- Я то хотьби пацан а не читирнадцяти літьня дівчинка яка їсть агушу
- –_– і дочого тут агуша? зато я не в*дку на ДН не пю як деякі однокласники і твій друг
- А ти на Дімона не наізжай, йому уже 18 через місяць. І що в том что пацан випив на останній звоник?
- Що ти що твій Діма два де**ла
- Є! харе обзиватися
- Я переізджаю на наступному тижні! 
І ми розстайомося, бувай, бачити  тебя не хочу.  І писати мені більше не смій, розмовляй зі своєю Джесікою!
( Користувача заблоковано )
Діма
- ОГО! Капець... бідна дівчинка
Сара
- Ага, бідняжка
Ліна
-Жалко її...
Джон
- Ага жалко... а коли переїхала сюди і не жаліла про те що більше не з Максом.
Пошибки сказав Джон
Ліна
-А! Ти щось сказав Джон?
-Говорю що жалко цю бідолаху зразу і без подруги і без хлопця залицилася...


© May Ling,
книга «Ми були там не одні... Частина 3».
Коментарі