Зустріч
За вікном щось засуршало...
Тіні сховалися в старому опавшому листі, їх не було видно і вони проце знали.
-Що це було?
Сказав Діма стурбованим голосом.
- Гадки не маю... може гілка впала?
- Хлопці пішли з відсила?... будьласка...
тихенько шо потом промовила Сара.
- Хто за?
Всі підняли руки до гори.
- Добре, пішли додому.
Через 5 хвилин вони при бігли до дому. Через усю частину вони бігли і боялися видати найменший голосок, не тільки тому що вони боялися що їх замість але й тому що боялися після того як прочитали сторінки із щоденника...
Тим часом тіни
Тінь 1- Вони що нас побачили?
Сказано не звідки жіночим голосом
Тінь 2- Сомневаюсь... Ми добре сховатись від сонця.
почався чоловічий голос
- Добре... Пішли швидше ато господар нас уже зачитався.
Тіні поповзли по землі як змії в сторону стаго розламаного дубу...
Діти
- Так, у кого щоденник?
Запитав Джон уже після того як вони перелізли через паркан.
- Ну я його уронила...
Сказала Ліна
- От чорт! Як ти могла його вронити?
- Я не хотіла, коли ми бігли я випадково посковзнулася на бруді і випустила його.
Діма сципив зуби.
- Добре, потім підемо і за беремо його.
Ліна угукнула.
Всі пішли по домах.
Але так як Ліна согодні ночувати у Сари вони пішли разом.
Сара:
- Так ви все таки зустрічаетесь?
-Навіть близько ні, і взагалі яке тобі собаче діло.
Ліна нахмурилась.
-Велике, ти не знаешь хто він.
-Серйозно? Маньяк ци що?
Ліна засміялася.
Сарі це не сподобалося, і вона зробила серйозне личко.
- Ти ще зрозуміеш...
Прошепотіла вона.
Ззаду привязалися тіні.
-Ми не попадемо до неї в будинок, шкода.
-Ця маленька лисичка забагато знає про своїх друзів.
Тіні сховалися в старому опавшому листі, їх не було видно і вони проце знали.
-Що це було?
Сказав Діма стурбованим голосом.
- Гадки не маю... може гілка впала?
- Хлопці пішли з відсила?... будьласка...
тихенько шо потом промовила Сара.
- Хто за?
Всі підняли руки до гори.
- Добре, пішли додому.
Через 5 хвилин вони при бігли до дому. Через усю частину вони бігли і боялися видати найменший голосок, не тільки тому що вони боялися що їх замість але й тому що боялися після того як прочитали сторінки із щоденника...
Тим часом тіни
Тінь 1- Вони що нас побачили?
Сказано не звідки жіночим голосом
Тінь 2- Сомневаюсь... Ми добре сховатись від сонця.
почався чоловічий голос
- Добре... Пішли швидше ато господар нас уже зачитався.
Тіні поповзли по землі як змії в сторону стаго розламаного дубу...
Діти
- Так, у кого щоденник?
Запитав Джон уже після того як вони перелізли через паркан.
- Ну я його уронила...
Сказала Ліна
- От чорт! Як ти могла його вронити?
- Я не хотіла, коли ми бігли я випадково посковзнулася на бруді і випустила його.
Діма сципив зуби.
- Добре, потім підемо і за беремо його.
Ліна угукнула.
Всі пішли по домах.
Але так як Ліна согодні ночувати у Сари вони пішли разом.
Сара:
- Так ви все таки зустрічаетесь?
-Навіть близько ні, і взагалі яке тобі собаче діло.
Ліна нахмурилась.
-Велике, ти не знаешь хто він.
-Серйозно? Маньяк ци що?
Ліна засміялася.
Сарі це не сподобалося, і вона зробила серйозне личко.
- Ти ще зрозуміеш...
Прошепотіла вона.
Ззаду привязалися тіні.
-Ми не попадемо до неї в будинок, шкода.
-Ця маленька лисичка забагато знає про своїх друзів.
Коментарі