Мені не відома та музика, під яку танцював його силует за вікном. Воно щільно закрите шторами, але навіть вони хотіли показати мені своєю прозорістю чоловіка у вікні. Він був вільним, як тільки може бути на самоті людина вночі.
І він не лягає спати: чи то, як я, вважає, що ніч нескінчена і якщо я не засну, то не настане наступного дня; чи йому не спиться через власну відкритість, котра вчиняє над ним насилля і виривається з нього, коли дозволено бути слабким перед бажаннями.
Бажання бувають не лише хтиві. Я стою, дивлячись зі свого вікна у чуже і докурюючи цигарку, бажаючи, щоб  він прокинувся такою ж Людиною, а не чоловіком. А він бажає танцювати.
Можливо, знімає відео для соціальної мережі. Там модно бути в міру людиною.
***
Він знає, що я його бачу, бо дивиться у вікно глибоко вночі. Я йому махаю, а він мені усміхається.
Я кидаю окурок на землю. Він його підіймає очима. Я його прибираю у відведене місце: в смітник. Тепер я можу зайти у під'їзд і подивитися з вікна чи ще він виглядає.
Його лице освітлює екран телефону, він підпирає голову рукою.
Я ловлю себе на думці, що це найзручніша з усіх поз, щоб нудьгувати.
***
Я викинула сміття. Із свого життя. І тепер плачу шляхом назад.
Він до мене підбігає і не намагається познайомитися. Ми знаємо одне одного.
Я взяла хустинку від нього, щоб не повернути, доки є сподівання.
Він подивився важко й сумно і пішов.
Я повернулася до вікна.
***
У нього є благородство, мораль, принципи. Він не підтримує солідарність, але стоїть за правдою.
Він висміює не гідну людину у собі і шукає гідності в інших.
Він ніколи не зможе збрехати жінці, що її хлопець їй зраджує, він не захистить словом брата, перехожого чоловіка, котрий втратив лице перед самим собою.
Він засуджує брехню, зраду, жорстокість, насилля.
Століттями раніше його б назвали джентельменом.
Сучасні чоловіки і жінки назвуть його зрадником своєї статті і солідарності.
Жінки бачитимуть у ньому слабкість. Так казатимуть йому друзі. А друзів він не матиме, бо має за друзів гідність та повагу.
З ним дружать старші покоління. Його бачать героєм моралісти, його поважає Розум.
А я його найбільше поважаю й бачу.
***
Жінки описують його в романах. Ні. Не у романах кохання, де кожна із сторін далека від іншої і їх пов'язує лише якесь фантомне почуття, котре брехливо оспівують у прозі "коханням".
Його ставлять на місце самотності, щоб кожна могла захоплюватись ним.
Я ставлю його десь перед очима, щоб завжди тягнутися до прикладу Людини.
***
Я бачила його сльози.
З його під'їзду виносили труну, а мати покійної плакала з трауру.
Її висміювали язики за розпусту. Що ходила не там і ходила не туди, що батько з горя позору вчинив такий злочин. Вона знищила життя юнаків і рідного батька...
Він плакав від сорому за те, що є чоловіком.
А я дивилась із наповненим вінцем ненависті та люті, бо мене зжирала образа за вчинені злочини, за невиправдані звинувачення тій, що зі мною колись віталась.
Він чоловік. Я жінка. А вони...
***
  Ніч пронизували крики. Я виглянула у вікно. Там гуділа музика з колонків стариганів, я надіялась побачити там молодих.
Вони кричали з радощів і збудження через алкоголь.
Одна хвиля. Друга.
На третю влилися нові крики. Тепер жіночі. Це з вікон їм погрожують втомлені матирі і дружини, котрим завтра на роботу і у котрих у постілі спить працюючий чоловік.
Їх підтримує його голос за відчиненим вікном.
Я теж вже владнюю чесний порядок.
Після чого сміюсь у себе в кімнаті. Він почув мій голос. А я знов його.
Жінки заспокоїлись, він теж стих і я вже забула, що злилась на порушників.
***
Я стикаюся з ним. І він дивиться в очі. Усміхається так, наче ми друзі.
І все ж він той з книги, що стоїть один у лицарських романах, бо він рятує всіх і належить країні.
***
За вікном два силуети. Вони кружляють і згинаються від сміху.
Під музику, котру я не чую.
  Вона суворо дивиться на необдуманість у висловах. Вона засуджує приниження і крик. Застосовує його лише, щоб кричати хвалу добру й почуттям.
Йому не потрібно нести її на руках, щоб кинути об землю, коли вона не вгодить; вона стоїть твердо на ногах і тільки у танці вони обоє піднімаються над підлогою трохи вище.
Я - жінка. Мені потрібен чоловік.
Він- Людина. Йому потрібна Людина.