Мирослава Українська
2023-08-23 08:00:51
Мрія про прапор
Думки вголос
Мрія про прапор
Сьогодні День державного прапора України. Я щаслива зустрічати цей день під рідними серцю жовто-блакитними кольорами.
Це не просто слова - це пережита та здійснена мрія!
Рік тому цього дня я дивилася у вікно своєї кімнати та бачила перед очима російський триколор, який майорів на флагштоці райадміністрації.
Почуття відрази, відторгнення та безпорадності, неможливості щось змінити, хвилювали кров.
Я дивилась у вікно - мені хотілося кричати. Мене вивертало від того триколору.
Я жила в окупації та мріяла про можливість поїхати якомога далі від росіян.
Я чекала та жила надією.
Два тижні тому окупанти зайшли в моє рідне місто та встановили свої порядки. Багато хто їх прийняв. Але більшість все ж таки чекала можливості поїхати.
Як зараз пам'ятаю свою зустріч з подругою, яка теж сиділа на валізах.
Ми зустрілися посеред міста, прямо на площі, біля райадміністрації, на якій віяв їх прапор. Обнялися, прошепотіли "Слава Україні", в насмішку над окупантами тихесенько проспівали перший куплет гімну, поділилися планами, як виїжджати.
То була наша остання зустріч.
Я виїхала наступного дня. Подруга через тиждень.
Про те, що вони з чоловіком потрапили під обстріл, я дізналася згодом. Зателефонувала, дізнатися про її стан. Вбитий горем чоловік сказав, що її більш немає.
Мій шлях до України був хоч й важким, але безпечним.
Коли я побачила перед очима жовто-блакитні кольори, я плакала, стоячи на колінах на рідній землі.
Я щаслива сьогодні зустрічати День прапору на території рідної держави!
Я вірю в деокупацію територій та в те, що над моїм містом буде майоріти жовто-блакитний прапор!
Мирослава УКРАЇНСЬКА