Мореас Фрост
ВИПАДОК НА ПЛЯЖІ
Наше потрапляння в славний австралійський порт,
як Порт Кембла, можна повною мірою розцінювати
у вигляді рідкісного бонуса. Благодатний курортний
край! Ну все про це просто кричало: і чарівна літня
погода, і неперевершена місцева екзотика, і, як на
замовлення, швидка постановка судна до причалу.
А тут, до того ж ще й загальний страйк портовиків
Австралії вдало нам на руку ліг, більш ніж тижнів на
три протягнувши час нашого перебування в такому
знатному місці. Ну, і як же тут було не натішитися?!
Частина 1. Щасливі «Жертви» Страйка
Скажіть на милість, кому, де і за яких обставин може випасти щастя практично цілий рік перебувати в умовах благодатного літа?! А ось, уявіть собі, для клану моряків така винятково чарівна можливість запросто може мати місце, легко втілитися в життя. Зрозуміло, якщо, тікаючи від лютої, недружньої зими північної півкулі і оминувши настільки ж незвичні і не дружні нам спекотні тропіки, завчасно приспуститися в середні широти південної півкулі, де якраз набуває чинності хоч і жарке, але лагідне, майже оксамитове літо. Для цього потрібно всього якихось пару тижнів приємного переходу морями-океанами.
Шлях до порту призначення неблизької Австралії пролетів для нас у звичному ритмі вахт спокійно і майже непомітно. А взагалі починалося все з лютої вітряної січневої зими далекосхідного Примор'я, що рясніла штормами. Тікали ми від неї через настільки ж холодний, непривітний і непоказно сірий північнокорейський порт Раджин, де спритно завантажилися текстилем призначенням аж на три китайські порти в Жовтому морі, звідки теплохід-трудівник «Аргунь» переніс нас у край обітований - до узбережжя Тасманового моря, що на південному сході австралійського континенту.
Як це зазвичай у нас водиться, портом майбутнього навантаження ощасливили нас під час тривалого переходу. Місце нашого призначення виявилося неповторно мальовничим - так, і назва у нього - не просто Кембла, а саме подвійна, з припискою «Порт» - Порт Кембла. Розташувався він трохи південніше солідного міста і порту Сідней. Опинилися ми буквально в самому раю і якраз у повний розпал тутешнього розкішного теплого літа. І несподівано тривале перебування в цьому особливому куточку Австралії виявилося для нас неймовірно шикарним, у підсумку обернувшись натуральним курортом.
Ну, до цього дня я про цю місцевість, звісно ж, і гадки не мав і нічогісінько не відав - уперше потрапив сюди. І, як це не дивно, ніхто з екіпажу раніше теж не забрідав у цей заповідний край. Воно й не дивно - портів і великих, і особливо малих, розкиданих по великих узбережжях, тут хоч греблю гати! Спробуй-но, обійди їх усі! Життя не вистачить... Австралія - нехай і не величезний, але все ж таки материк і настільки ж величезна однойменна держава на ньому, мабуть, з найдовшою у світі береговою лінією, що опоясує його в усіх сторонах світу, адже навколо суцільні океанічні води двох океанів - Тихого та Індійського.
За звичними нам мірками саме містечко, та що там, скоріше, міцне село, ну, o'кей, якщо ближче до істини, то, по суті, одно-двоповерхове селище міського типу з населенням десь тисячі на три - абсолютно нікчемна адміністративна крапка на карті. Але ось, що дивує, всюдисуща, всезнаюча і відома всім судноводіям морська Книга, іменована «Лоцією»*, нам лаконічно розкриває деякі «таємниці»: «Порт Кембла - один з найбільших і важливих торговельних центрів Австралії з перевалки переважно продукції сталеливарної промисловості та кам'яного вугілля, яке добувають у країні у величезних кількостях». А ще тут один з найбільших зернових елеваторів, яких натикано по всіх узбережжях безліч. Австралія - бездонний пшеничний край. Ось і виходить, що, незважаючи на свої незавидні розміри, містечко Кембла - аж ніяк не дрібний порт - все ж тут три найпотужніші вантажні термінали, один з яких зерновий! Власне, саме за вантажем пшениці ми сюди і завітали. Ну, а велич саме портового комплексу ми одразу для себе оцінили візуально за його солідною інфраструктурою вже на підході до порту, пройшовши під егідою лоцмана поміж стулок двох довжелезних рукотворних молів, які видаються у відкрите море та витяглися з півночі й півдня назустріч один одному. Вони, немов дбайливими руками, охопили утворену ними зовсім не дрібну гавань, оберігаючи собою портове господарство від можливих пустощів відкритого океану.
... До причалу пароплав прив'язався в глибоко післяобідній час, майже на стику з вечірнім. Радіопередавачі ми відключили, як нам і наказано світовими правилами, ще на підході до 12-мильної зони, і для нас, радистів, настав час відносного неробства (хоча я б назвав його заслуженим відпочинком!), і я, успішно довершивши свої обов'язкові справи в радіорубці, вирішую податися в гості до свого приятеля - Єгора, другого штурмана. Взагалі-то, так, від нічого робити, за усталеною звичкою: кави ковтнути, ну і між справою про останні новини, що стосуються нас, достеменно дізнатися. У нього, втім, як і в капітана, контакт із потрібною людиною - місцевим портовим агентом - міцно налагоджено - адже хто, як не вантажний помічник, завжди в курсі комерційної ситуації в порту навантаження, а отже, і про ближні перспективи майбутньої стоянки! Це йому навіть за рангом належить знати. Звісно, в розумних межах і доступному для огляду часовому проміжку в розрізі вантажних операцій. Та й узагалі у вантажного помічника повний, постійний і безперервний зв'язок із портовим стивідором*. Ну а кінець навантаження автоматично означає і кінець стоянки в порту. Знову ж таки, ясна річ, адже не в каюту до капітана мені, простому радисту, всякий раз відчайдушно ломитися за останніми новинами!..
З вантажним помічником, він же другий штурман або, якщо офіційно, другий помічник капітана, у радиста майже завжди складаються якщо не дружні, то неодмінно тісні приятельські стосунки. Все дуже просто пояснюється - у них морські вахти, і нічні, і денні, паралельно відбуваються, збігаються за годинами практично один до одного. До того ж робочі місця їхні поруч розташовані - через переборку (стінка, по-морському), а ще, по-іншому кажучи, вхідні двері, що ведуть до їхніх робочих місць - в безпосередній близькості. І частенько на переходах між портами, особливо в теплих морях або в спекотну пору року, обидві ці двері здебільшого розкриті навстіж - свіжий, приємний, морський протяг у приміщеннях і коридорах по судну завжди вітається. І радисти, особливо в нічні години пильнування вахт, а саме в моменти затишшя в ефірі, часом зазирають на ходовий (капітанський) місток. Наприклад, чаї поганяти або скуштувати чогось міцнішого - кави, при цьому добрим словом перекинутися в тісній компанії з вахтовим штурманом. Тим паче чутність із радіорубки, якщо радисту необхідно щось в ефірі відстежувати, чудова. Звісно, розвантажувальний тайм-аут влаштовується в тому разі, коли такі можливості в обох збігаються.
Загалом, спосіб життя нам доводиться вести однотипний, багато в чому схожий: в один час і служимо, не спимо, і, звісно ж, відпочиваємо - спимо і, звичайно, їжу приймаємо. Інакше кажучи, ділити нам нічого, як на службі, так і в побуті. Та й за віком у нас із ним різниця не надто вже й суттєва - при моїх 23-х - він усього-то на трійку років старший. А ще, і це зовсім не менш важливо, ми з Єгором земляки, обидва з України, тільки я - херсонець, а він родом із міста Нікополь, що в Дніпропетровській області. Випускник одеської «вишки». Тому й не дивно, що ми, немов брати по крові, завжди, ну, майже завжди десь поруч перебуваємо. Однак, повторюся, лише, коли судно на ходу, а точніше, на переходах у море.
Коротше кажучи, Єгор, ще перебуваючи на рейді, до постановки до причалу, якраз встиг увійти в тісний контакт із потрібною людиною - портовим агентом. А, значить, само собою, в курсі всіх берегових новин і тутешніх особливостей, не кажучи вже про наші ближні комерційні плани в елементах. Ну, а оскільки мій робочий день давно завершився, то з верхотури радіорубки я приспустився на кілька палуб нижче, поспішивши на рандеву до свого приятеля.
Єгора я знайшов у доброму настрої, а зустрів він мене розлогою і докладною промовою.
- Хочеш обрадую новиною?! Пощастило нам, друже! Ох, і застрягнемо ми тут, відчуваю, і проторчимо непристойно довго за часом!... Прикинь, вантажний агент «нашептав»: незалежна профспілка докерів оголосила про безстроковий всеавстралійський страйк! Страйкувати почнуть з нуля годин прийдешньої доби. А, наскільки мені відомо, страйки у них за часом менше тижня не бувають. Однак я навіть не візьмуся прогнозувати початок вантажних операцій. Тепер усе лише в руках божих і високих профспілкових босів, зрозуміло... А це просто ну таке полегшення для нас, штурманів - просто за щастя, що пароплав примудрилися настільки оперативно і так до речі до причалу поставити! Головне - вдало вчасно це зробили, вважай, перед самим страйком! А так бовтатися б нам до втрати пульсу на прив'язі на рейді!.. Але боженька над нами є! І тепер не доведеться стирчати на цих ідіотських вахтах на «мосту»* за ходовим розкладом, стоячи на якорі в акваторії, коли, вважай, у тебе під носом земна твердь - до міста - рукою подати, а вступити на землю не можеш... Усе ж таки від ходових вахт немилосердно втомлюєшся. Ні тобі розслабитися між справою, ні тобі прилягти, особливо після ситного обіду!.. Воно ж ніколи не вгадаєш, скільки діб страйк той простягнеться, ну а добові вахти біля причалу - раз на три доби в порядку черговості - це ж зовсім інша справа! - не без задоволення, потираючи руки, озвучив сприятливість ситуації штурман, почавши розливати в чашки з розчинною кавою окріп. - Зате тепер прогулятися берегом у своє задоволення - не питання, і відпочити по-людськи завжди можна, і деякі паперові справи, що накопичилися, встигнути підібрати без особливої метушні... Коротше, розрулилося все гаразд! Гадаю, це варто відзначити... Треба буде вискочити на берег, що-небудь з міцного прикупити.
Тут не завадило б зауважити, що австралійська профспілка докерів, взявши добрий приклад зі своїх колег із патріархальної Англії, вважається після них найсильнішою та найнезалежнішою, і «сакральне» слово «страйк» тут капітально в ходу, цілком звичне і звучить у тутешніх портах із найменшого приводу. Та й узагалі народ в Австралії надмірно розбалуваний - у них «червоних», святкових, неробочих днів - півкалендаря! Живуть же люди!.. Зі свят не виповзають! І коли тільки вони, дивакуваті, взагалі працювати встигають?!...
Вердикт Єгора і мене чимало підбадьорив і потішив. Одразу подумалося, що вже, звісно, у настільки благодатному місці й за такої надзвичайно блаженної погоди, тим паче стоячи біля причалу, можна й місяцями прохолоджуватися, «хороводити» собі на втіху, звісно ж, за умови, якщо є куди себе вжити в місцевому природному середовищі. А тому треба по можливому максимуму користуватися кон'юнктурою, що позначилася сама собою.
- До речі, - продовжив свою корисну промову «секонд»*, немов підслухавши праведний перебіг моїх думок, - є одна приємна новина: за інформацією агента, Кембла відома не тільки чудовим пляжем із відкритим морем і високим океанським прибоєм, а славиться там же, біля пляжу, своїм знаменитим комплексом - штучним басейном із проточною морською водою. Але, що найцінніше - не так вже й далеко до цих благ добиратися. Розташований цей райський куточок по сусідству з пляжем, всього-то кілометрів за півтора від нас - я тут встиг на карті прикинути - вважай, лише місто по прямій перетнути, якраз на протилежному боці півострова. Розумієш, до чого я хилю? Зовсім не завадило б апробувати місцеву визначну пам'ятку. Тож готуйся по-цивільному пляжничати. Байдикувати нам тут, як пити дати, довго доведеться.
- Ну так це чудово, Єгоре, сам бог велів неодмінно сходити, випробувати цю пам'ятку!
- А ось тобі ще одна корисна інформація для роздумів, між нами кажучи, з приводу «пити» - той самий агент мені натякнув, що тут у продажі винцо класне і всяке різне є, до того ж потворно дешеве. Вода газована, прикинь, і та в них дорожче коштує, вловлюєш?!... Треба буде провести розвідку боєм, коли на пляж зберемося... Я тут поки осадку з носа і корми зчитував, встиг із хлопцями-швартувальниками переговорити. Так ось одна славна винна крамниця тут зовсім поряд, по дорозі, якраз на початку шляху до пляжу. Повз неї ніяк не проскочити... Просто-таки як для нас спеціально!...
Але не встигли ми завершити обговорення пляжної теми, як по судновій трансляції з вуст вахтового штурмана прозвучала «свіжа» інформація від «помполіта»*.
- Увага екіпажу! Усім вільним від вахт і робіт і охочим завтра зранку піти в культпохід на пляж, записатися у першого помічника!
Ми переглянулися. Спритно, однак, усе позначилося!
- О, Єгоре, ти дивись, яка похвальна оперативність!... Не встигли толком до причалу прив'язатися!... Що ж, сходимо, запишемося... Розвідка боєм, реально, не зашкодить, ти маєш рацію, є резон перевірити знамениту місцеву інфраструктуру... А раптом уся ця пляжна метушня - фіґля-міґля якась, слова доброго не варта... Ось тільки для початку піду підловлю Шурика, начальника свого, перемовлю щодо цього, застовплю за собою право «першої ночі» з огляду місцевих визначних пам'яток. Не знаю, як він, але мені хотілося б особисто отримати уявлення про тутешню натуру. І саме завтра.
- Ну, якщо ти збираєшся до помпи*, тоді познач у його списку на завтрашній день і мене. Скажеш, мовляв, я майбутнім вантажем конкретно стурбований, сам не можу підійти.
- О`кей, друже! Без питань...
На тому й розлучилися, а я пішов шукати свого шефа - начальника рації.
--------------------
*морська лоція - солідне багатотомне друковане видання, призначене для
судноводіїв, із систематизованим описом акваторій океанів і морів
та їх прибережної смуги, включно з інформацією про порти й
особливості суднової навігації в них для безпечного мореплавання;
є на кожному океанському судні.
*стивідор - посадова особа, представник портової адміністрації на судні
в період його перебування в порту, що відповідає за вантаж і
вантажні операції.
*секонд - за морським жаргоном другий помічник капітана.
*помполіт - він же «помпа», він же «комісар» - за морським жаргоном ходові
прізвиська першого помічника капітана з політичної та ідеологічної
роботи на суднах Міністерства морського флоту і Міністерства
рибного господарства за часів «совдепії».
Продовження в Частині 2.......