Видалити публікацію?
Irine Muse
2023-02-28 21:41:29
Подія, що зробила мене тим ким я є
Думки вголос, Особисте
Подія, що зробила мене тим ким я є Виділити одну важливу подію в житті не можу, чогось, що радикально змінило мене не було. Кожен життєвий досвід, кожна ситуація якимось чином вплинула. Хоча… Важлива подія, яка зробила мене тим хто я є - це народження та саме життя. Той шлях, що кожен з нас долає, ті злети і падіння, радість та розпач, надбання та втрати - все це одна важлива подія для формування особистості. Комусь не вистачає сил, наснаги, терпіння, бажання, щоб не просто існувати, а жити і розвиватися. Це вибір кожного. Останнім часом я зосереджена на поверненні собі себе, через терапію та лікування депресії. Це теж події, які сильно вплинули, без них я б не почала знову писати, не дозволила б собі навчатися письменництву та викласти цей текст на загальни розсуд. Навичка бачити хороше в поганому дозволяє використовувати будь який досвід, як сходинку до своїх трансформацій. Мені довелося виїхати з квартири та звичного життя 24го (можна навіть рік не писати всі знають цю дату). Втратити всі опори в житті, дізнатися наскільки я вразлива, бо не звертала уваги на себе та жила в більшій мірі , як зручно іншим, була “хорошою дівчинкою”. Часто слухала, як ще мені необхідно змінитися, що думати, як жити, чого хотіти. Там не було ні слова про моє щастя, про мої істинні бажання, про реалізацію справжньої себе. Лише зручна сумна особа, яка існувала та не хотіла жити, бо депресія захопила її у свій полон, а оточення наполягало, що просто лінь та треба взяти на себе більше відповідальності, тоді не буде часу думати. Так частина людей і живе, заховані бажання з'їдають їх зсередини, вони не звертають уваги та заливають цю тугу алкоголем або трудоголизмом або нізвідки з'являються хвороби. Я так не хочу… І війна і депресія і втрати проявили мені справжню суть життя. Звісно багато хто зі мною не погодитися, це знову ж таки вибір кожного. А я вчуся безоціночному погляду на життя і більше не хочу комусь щось доводити та вважати себе знавцем у будь яких питаннях. В процесі терапії я дізнаюся нове про своє життя, те що не помічаєш у вирі справ та метушні. Виявляється я не маю друзів, які б підтримували мене в моїх починаннях так безмежно, як це робить психологиня. Тобто, друзі є і я їх люблю та ціную, але бути повністю відвертою з ними не можу. Тож з дитинства періодами я пишу щоденник - це той друг, що вислухає, не оцінить, не розкритикує (і критику я більше не вважаю хорошим інструментом та конструктивом). І може тому більшість моїх текстів схожа на потік думок, який пишу у щоденнику. І ще тому я пишу про одне і перестрибую на іншу думку, яка з'являється. Тож подія, що зробила мене сьогоднішньою та продовжує робити це народження і життєвий шлях. Це ніби плетіння бісером, ти нанизуєш його на нитку один за одним, обираєш різні кольори, манеру плетіння та в результаті отримуєш намисто. Для мене бісер це кожна подія в житті, без якої не було б мене зараз - намиста саме з такими барвами. Можливо завтра я оберу зміти якусь частину цього намиста, приберу один колір, додам інший, а може зміню його плетіння на більш легке та ажурне. Я не хочу виділяти одну подію, бо впевнена, що навіть одне “Привіт, як справи?” від людин,и яку давно не бачила або можливість потрапити на курс завдяки фінансовій допомозі (Таїс безмежно Вам вдячна), змінює життя назавжди. І сьогодні тебе вчорашнього вже нема, кожного ранку ти прокидаєшся новим. Навіть кожна клітиночка за ніч відновлюється, нейронні зв'язки змінюються від інформації отриманої протягом дня. І ця думка дозволяє жити і творити не обертаючись на минуле, а проживаючи момент зараз та закладаючи фундамент на завтра. П.С. в кінці хочеться додати - і тут Остапа понесло… - далі вчуся письменству.
2
84