У кімнаті стояла тиша (бо всі сидячі місця були зайняті).

Детектив Іннокентій ходив взад-вперед, вдивляючись в очі підозрюваним, а потім клацнув себе підтяжками по тілу, даючи знати присутнім, що діло пахне смаженим.

Улюблена люстра детектива була розбита, але зізнаватись у злочині ніхто не хотів.

В голові Іннокентія вже були версії, мотиви та покази свідків. По центру кімнати досі лежала жертва (детектив спеціально не прибрав люстру, щоб вона нагнітала обстановку і злочинець зрештою не витримав психологічного навантаження).

Перший, на кого впала тінь, був Максим, оскільки, всупереч заборонам, часто грав м'ячем у кімнаті.

Наступна на черзі - Ольга Петрівна, оскільки любила витирати пил, і могла наважитися витерти і люстру.

Також під прицілом був Павло Андрійович, оскільки мав вкрутити нову лампочку.

Останньою людиною, зі своїм прихованим мотивом, була Марічка. Вона з самого початку не взлюбила цю люстру, і вже не один рік вговорювала членів сім'ї її замінити.

Єдиний, хто випав з тіні підозр - це собака. Тому Іннокентій попросив його видалитися з кімнати.

Усі інші люди на планеті Земля були підозріло невинуваті (принаймні, поки що).

Детектив ще раз огледів уламки, вимикач світла та руки підозрюваних (на предмет порізів), і нарешті всівся.

В голові закрутився міркувальний процес. Іннокентій застосував дидукцію, індукцію, логіку та фізику, молекулярну генетику та квантову алгебру, але допомогла йому розкрити злочин пам'ять.

Детектив згадав свою вчорашню знесиленість після святкування дня народження, непіддатливу водолазку, яка ніяк не хотіла зніматись, і свої чудернацькі махання руками - себто спроби вивільнитись з її оков. Зрештою, він впав на ліжко, а позаду щось задзвеніло - майже в унісон з його храпом.

Приголомшений результатами свого розслідування, детектив встав, повернувся до колишніх підозрюваних і сказав:

- Експертиза показала брак конструкції люстри та крихкість основи, до якої вона кріпилась - тобто стелі. Офіційна причина розбиття - нещасний, я б навіть сказав, форс-мажорний, випадок. Звинувачення з усіх зняті, усі вільні.

На цих словах Іннокентій відкрив двері зали, усередину вбіг щасливий собака, а вся родина полегшено видихнула.

Накінець детектив дістав п'ятсот гривень та вручив купюру Марічці, щоб та здійснила давню мрію, і купила люстру до вподоби.