Боря ще не став знамєнітостью, але вже почав писати мемуари про те як він це зробив.
Він уявляв як якийсь особливо наполегливий журналіст зупиняє його у коридорі між сценою та гримеркою і просить відповісти на питання про те як він досяг успіху.
Боря неохоче, зі «скабрезно-пасквільним» виглядом (це слово він підмітив в одній розумній книжці, але до кінця не розумів що воно означає) відповідає йому щось на кшталт:
- На путі к успєху мені заважало багато чого, але найбільше - я сам.
Борє подобались такі всеоб’ємні і всеохопні вирази. Ніби сказав усе, і водночас не сказав нічого.
І оця фраза про "заважати" і "сам собі" лягла у нотатнику рівним рядком поряд з іншими афоризмами Борі.
Для пояснення почуттів у хвилини фрустрації та ностальгії серед його записів був такий:
"Я так довго прагнув до світла, що обпалив крилья об сонце"
Для пояснення життєвої несправедливості мався філософсько-іронічний пасаж:
"Все тече, все змінюється - і даже кран на кухні"
Для тлумачення любовних невдач в арсеналі майбутньої зірки містилося таке заковиристе поєднання слів:
"Любов - це морська волна. І вона створена для того, щоб окатіть з голови до ніг, а потім піти. Втім, щоб потім повернутися новою, ще більш сильной волной"
Борі подобалося це письменницьке діло і він навіть подумав, що стати знамєнітостью йому допоможуть саме ось ці його афоризми.
Несподівано у голові проскочила думка, що не треба йому ніяких сцен, бо головна сцена у житті кожної людини - це життя.
Боря знову вразився винахідливістю власного мозку і взявся записувати:
"Бо головна сцена у житті кожної людини..."