Видалити публікацію?
Pojivempobachim
2019-03-30 20:43:26
Новини, Думки вголос, Особисте
Власне кажучи, у сучасному світі, з його кількістю інформації та проблем, дивно перейматися чимось не глобальним. Ага, звичайно. Так здається, доки воно не проходить коло вас. Ця історія не про когось з моїх родичів, так що розслабтеся. Але якщо чесно, вона страшна. Мій тато, ще в молодості познайомився з одним хлопцем. Я ого пам'ятаю, це та людина, яка відноситься до такого далекого дитинства. Пам'ятаю як на морі, він катав нас на яхті, а потім водив по місту. Це було класно. В цього хлопця важке життя. Дуже довго були проблеми з рідними, не було сім'ї. Та от, відносно недавно від одружився, і їхній донечці виповнилося два роки. Батьки кажуть, що вона як янголятко. Тоді ж чому, тоді коли в нього вся почало налагоджуватися, життя підкинуло таку свиню? Років сім тому, йому зробили операцію. Видалили родимку. Власне кажучи - дрібниця. Але на початку березня він дізнався, що в нього рак шкіри четвертого ступеня. Уявляєте? Я ні. Це страшно, навіть припустити, що людина помре. Живеш собі, і бац, ти згораєш за декілька місяців. А жінка, а дитина? Важко уявити, що людина з якою ти сидиш, розмовляєш, смієшся насправді в такому стані. Не хочу знову вживати те слово. Все що видає, це синяки земляного кольору під очима. Його пролікували, сказали все добре. А потім раз, вияснили що з'явилися метостази в легенях. Кажуть будуть робити хімію. А він курить. Ніколи не кидав, каже, кине тоді коли почнуться процедури, тоді нічого не хотітиметься. Всі знайомі скинулися на ліки, на них вся надія. Але страшно, страшно що підробка. В одного викладача, був рак мозку. Зібрали гроші, купили ліки. А вони не лікували. Виявилося, що в них не було лікувального компоненту. От така історія. Нікому не побажаєш. І знаєте, тільки що мій тато сказав, що йому було б легше, якби він дізнався що той розбився, чи попав в лікарню через аварію. Бо він завжди вляпувався в різні історії через машини. Но не рак. Я зараз відчуваю все, але боюся подумати що відчуває його жінка. І мені щиро страшно, жити страшно, бо ж не знаєш хто наступний.
25