Петр не зразу погодився, тому що ліки чорної рози находяться в старому домі і їхати туди після смерті дружини не хотілося.
Але заради Ліккі він подолав всі свої страхи та поїхав туди разом з сином лишивши Ліккі на друга.
Дім був як пустота, все нагадувало про ті часи.
Картини які намалювала дружина, їхня спальня в якій знаходилося їхнє сімейне фото, навіть пилинки які літали по дому нагадували ті часи коли діти були ще маленькі, як вони радісно бігали по дому, як розбивали склянки, тому що вони їм не подобалися.
Це були чудові часи їхнього щастя, та час біжить, якщо було б можна зупинити час та відчути хотяби на секунду ті частинки щастя, які давно пройшли, це б змінило життя кожного їз нас.
Донас зразу ж відправився в кімнату Ліккі, перше що кинулося йому в очі, це були ігрушки, вони нагадували як Ліккі бавилася з ним, та коли в неї був стрес вона кидала ігрушки в нього незалежно від того хто її обідив чи рознервував.
На ліжку лежав малюнок який вона намалювала, там була зображенна вся сім'я, все було в ярких красках. А зараз що? Вона бере пензлик і малює все в темних тонах.
Донас тримав цей малюнок в руках та згадував все те що він робив їй та мамі.
Він жалів, про те що говорив їм тоді нероздумуючи чим все обернеться.
Тим часом до кімнати підійшов батько і побачивши сльози сина, він обнімав та щиро заспокоював його, а той тільки питав чому все так сталося, чому не він, а іменно вона загибла.
Вони двоє заплакали як малі діти, розуміли що це всеодно б сталося, та чому так рано? Чому іменно в такий час?
Донас пішов на другий поверх і знайшов капсули.
Спускаючись на перший поверх він почув як Петр говорить по телефону, він чув що там йшлося про Ліккі, тому швидко спустився та від почутого він ошаленів.
Ліккі стало погано і вона зомліла.
Хлопці швидко доїхали додому і кинулися до Ліккі.
Їй було досить погано тому Донас зразу вколов їй капсулу.
Та було пізно, хвороба повністю знищила організм Ліккі, з капсулою вона справитися не зовсім могла.
Ліккі трималася як могла і зранку її душа взлетіла до душі мами. Тепер вона може не винити себе в її сметрі, адже тепер вона з нею.
.
.
.
Дякую всім хто прочитав цю невеличку історію. Надіюся що вона вам сподобалась. Вибачте що глави такі маленькі, але це тільки початок.
Дякую за увагу🤗