Жахлива знахідка
В холодній та сирі квартирі жила чудова сім'я , син Донас, мама Самара, тато Петр, дочка Ліккі.
Все б нічого, якщо б п'ять років назад Ліккі непопала б в старий дім та не дізналася один секрет...
Увечорі, годині десяті, вона пішла в старий дім, їй нічого було робити тому вирішила зайти в кімнату батьків.
Дівчинка детально все обдивлялась та з сльозами на очах згадувала ті часи, коли вони весело жили та не знали що таке проблеми.
Проблем в них і в правду не було: ні з дітьми, ні з здоров'ям. Сусіди всі казали що ця сім'я просто чудо, завжди на лиці усмішка, ніяких криків, одним словом один спокій.
Дівчині на той час було сім, в наш час їй вже дванадцять. Семирічна Ліккі відкрила альбом та почала роздивлятися старі фотографії.
Хоч їй тільки сім, розумом їй шістнадцять, дівчинка розвиненна не на свій вік, така в сім'ї вона одна, це був феномент, всі пишались нею.
Дівчина знайшла фотографію на якій зображена вона з якоюсь жінкою, вона не знала хто це.
Але коли обернула фотографію, Ліккі побачила записку.
"Колись ти виростеш і дізнаєшся хто я, можливо вже не з моїх уст, та дізнаєшся правду.
Моєї маленької дівчинки вже нема. Є дівчина яка розвиненна набагато більше ніж я.
Я тебе любила.
Це правда, але не змогла втримати. Опустила я тебе, втратила і навіть не шукала.
Ти була як зоря, зоря яка впала і ніколи не в силах піднятися.
Зараз тобі п'ять чи сім рокім, якщо ти зараз читаєш цей лист, значить ти уже достатньо виросла щоб дізнатися хто я, і хто ті люди у яких ти під крилом.
Правда в тому, що твоя мама я, а не та жінка, яка зараз з тобою.
Я вдячна їй за те що вона прийняла тебе. Незабувай це і пробач що кинула тебе".
В неї потекли сльози, вона нічого не розуміла.
І щоб дізнатися що ця жінка хотіла цим сказати, Ліккі забрала фото із запискою.
Все б нічого, якщо б п'ять років назад Ліккі непопала б в старий дім та не дізналася один секрет...
Увечорі, годині десяті, вона пішла в старий дім, їй нічого було робити тому вирішила зайти в кімнату батьків.
Дівчинка детально все обдивлялась та з сльозами на очах згадувала ті часи, коли вони весело жили та не знали що таке проблеми.
Проблем в них і в правду не було: ні з дітьми, ні з здоров'ям. Сусіди всі казали що ця сім'я просто чудо, завжди на лиці усмішка, ніяких криків, одним словом один спокій.
Дівчині на той час було сім, в наш час їй вже дванадцять. Семирічна Ліккі відкрила альбом та почала роздивлятися старі фотографії.
Хоч їй тільки сім, розумом їй шістнадцять, дівчинка розвиненна не на свій вік, така в сім'ї вона одна, це був феномент, всі пишались нею.
Дівчина знайшла фотографію на якій зображена вона з якоюсь жінкою, вона не знала хто це.
Але коли обернула фотографію, Ліккі побачила записку.
"Колись ти виростеш і дізнаєшся хто я, можливо вже не з моїх уст, та дізнаєшся правду.
Моєї маленької дівчинки вже нема. Є дівчина яка розвиненна набагато більше ніж я.
Я тебе любила.
Це правда, але не змогла втримати. Опустила я тебе, втратила і навіть не шукала.
Ти була як зоря, зоря яка впала і ніколи не в силах піднятися.
Зараз тобі п'ять чи сім рокім, якщо ти зараз читаєш цей лист, значить ти уже достатньо виросла щоб дізнатися хто я, і хто ті люди у яких ти під крилом.
Правда в тому, що твоя мама я, а не та жінка, яка зараз з тобою.
Я вдячна їй за те що вона прийняла тебе. Незабувай це і пробач що кинула тебе".
В неї потекли сльози, вона нічого не розуміла.
І щоб дізнатися що ця жінка хотіла цим сказати, Ліккі забрала фото із запискою.
Коментарі