Карен була серйозно налаштована позбутися від всього буденного що так пригнічувало її все життя, що змушувало приховувати її справжнє "я". Першим кроком до нового життя мала стати перемога на цих змаганнях, вона таки була впевнена що точно заслуговує на третє місце, та і це досягнення вимагало немало підготовки, тож і цього разу вона закінчує остання в спортивному залі. Нікого навкруги - комфортно, але самотньо. Вона сіла на один з тренажерів та почала думати про своє, іноді попиваючи воду з пляшки. Малознайома дівчина підійшла, стала попереду, що перебило її думки, та прицмокнула дивлячись їй кудись в груди.
- Ти знаєш чого я тут.
- Ні, не знаю...
- А це було не запитання, ти знаєш.
Карен встала, поставила пляшку на підлогу та відповіла:
- Ні, не знаю.- на обличчі її з'явилась легка усмішка.
- Не наближайся до нього, він тепер мій.
- До того ідіота? Я й не збиралась.- Карен склала руки поперед себе, поки дівчина пристально зі злістю розглядала її.
- Ти не маєш права так його називати!- дівчина розізлилась ще більше.
- А то що? Що ти мені зробиш? Чи що зробить він? Він зараз у тебе під спідницею ховається, чи не так?- залилась сміхом.
Софі хотіла дати зухвалій ляпаса, та Карен схопила її за руку і потягнула до себе. Від неочікуваності нападниця не встигла зорієнтуватися, тож перечепилась через власні ж ноги та впала на підлогу. Вона злякалась, а Карен стояла над нею, їй перехопило подих. За хвилину дівчина вже обвивала своїми ногами її, а руками тримала передпліччя Софі. Тепер дівчина злякано нерухомо мовчала, поки інша пристально розглядала її зверху чи то з цікавістю, чи то з ненавистю.
Карен, не послаблюючи хватки, нахилилась до неї. Спочатку щоб відчути запах її волосся та шкіри, потім легко губами обійняла мочку вуха, припала до шиї губами та почала спускатися нижче до грудей. Кофтина дівчини заважала їй, тож Карен з'єднала її зап'ястя і тримала їх вже однією рукою, іншою розстібаючи блискавку. Жертва не чинила супротиву, а лише гучно дихала та іноді здриґалась. Дійшовши до ключиці Карен висунула язик та лишила мокрий слід до підборіддя. Вона жадібно обхопила її губи своїми, а рукою дісталась грудей, інстинктивно почала водити тазом. Рука Софі дісталась її талії, інша ж з'єдналась пальцями з рукою самої Карен. Та тут вона зупинилася, схопилася та встала з дівчини. Вдягла кофтину, що лежала на підвіконні, та попрямувала до роздягальні. Софі за цей час вистачило духу лишень перейти в положення сидячи. Перед порогом кімнати Карен зупинилася та з загадковою посмішкою промовила:"Вибач, це була помилка."