В чернетках душі
Інтернет життя загублених
Людина і маска
Не існує
Не існує
Як раніше говориш одні і ті ж слова...
Та твоя муза відтепер не я - вона.
І гріє твоя лагідна рука її,
І боляче до крику вже мені...

Та зруйнувала все брехнею сама.
І винна у всьому одна лише я.
Постійно видаляючи з свого серця любов,
Я закохувалася, як дурна...знов і знов...

Серце моє перестало бути моїм.
Воно вже навіки залишиться твоїм!
У ньому достатньо і смутку, і любові,
Я втратила багато і сліз, і крові.

Я втратила тебе. Ти - єдиний оберіг.
Без тебе погубила багато доріг.
Без тебе згублю і сама себе.
Один лише крок - нема мене.
© Ріна Колос,
книга «Підліткова деградація».
Коментарі
Показати всі коментарі (1)