Величезне дерево, чиї масивні крони прагнуть угору, до небосхилу, затягнутого темною пеленою ночі. Його гілки височіють над солоною морською водою, що приховує безліч таємниць у своїх глибинах. Але, несподівано, над водною гладдю промайнуло два силуети, зачіпаючи своїми крилами поверхню моря. Тут же два птахи кинулися вгору. Почувся дзвінкий дитячий голосок:
- Не наздоженеш!
Це була молода ніжно-кремова сова з жовтими очима. Кінчики її пір'я були темно-бурі, як і пляма на лівому оці. Слідом за жвавою совою слідував інший птах, трохи більший за розміром. Це був хлопчина сіро-кремового забарвлення, з плавними переходами в темно-коричневий і рудими очима. Той, видавши совиний клич, крикнув:
- А ось і наздожену! Тобі не втекти від Ельдара - найкращого стража Гах'уула!
Після цих слів невеличка сова різко загальмувала і в неї якраз таки і врізався її братик.
- Але ти ще не став вартовим!
Совушка, яку звали Астелія, насупилася. Ельдар фиркнув і відповів:
- Ну так я ним скоро стану. І буду найкращим!
Сіро-кремовий птах усміхнувся. Астелія ж невдоволено промовила:
- Зазнайка...
Однак, раптом, почувся чийсь голос, що кликав совенят:
- Астелія, Ельдар, давайте додому! Скоро ранок буде!
Сови обернулися і плавно спікірували донизу, приземлившись на дерево, поруч із великим біло-кремовим стражем. Це був їхній батько - Сорен. Астелія подивилася на свого тата й ображено промовила:
- Тату, чому Ельдар каже, що він найкращий воїн, якщо він ним ще не став?
Сорен лише тихо посміявся. А брат героїні насупився і відповів:
- Але я ним обов'язково стану. Це факт.
Ніжно-кремова сова з жовтими очима глянула на Ельдара.
- А я... А я теж стану найкращою!
Той у відповідь лише посміявся і, поплескавши сестричку крилом по голові, злетів, зі словами:
- Ну це навряд чи. Маленька ти занадто.
Астелія потупила погляд у землю, тихо схлипнувши.
- Тату... Я справді ніколи не стану хорошим вартовим?
Сорен дзьобом легенько потерся об лоб доньки і ласкаво промовив:
- Нічого подібного. Ти станеш сміливим воїном. Ельдар просто жартує.
Біло-кремова сова випрямилася і продовжила:
- Лети до гнізда. Мама чекає на вас. Я прилечу трохи пізніше.
Астелія краєм ока глянула на батька і кивнула. Сова розправила крила і, змахнувши ними, злетіла вгору. Вона попрямувала до великого дупла біля верхньої гілки дерева, туди, де розташовувався її дім... Але на півдорозі сова сповільнилася. Її погляд зачепився за дупло, з якого долинало чиєсь незадоволене бурчання. Астелія підняла брову і в кілька помахів крилами опинилася біля дупла. Совушка залетіла всередину, плавно приземлившись. Перед нею копався в книжках старий самець плямистої совки з темно-коричневим забарвленням, що переходило біля дзьоба в біле, створюючи чудакуватий ефект вусів. Його звали Лайз Кіельський, але можна і просто Езілріб. Він є наймудрішою совою дерева Гах'уул і в минулому був найкращим воїном. Астелія деякий час просто спостерігала за ним, а потім, прокашлявшись, привіталася:
- Кхм, доброго ранку, містере Езілріб.
Старий здригнувся і повернувся. Той, примруживши очі, невдоволено проговрив:
- Тебе стукати не вчили?
Сова завмерла в деякому подиві. Вона задумалася і, несподівано, вилетіла з дупла, приземлившись на найближчу гілку. Астелія стиснула лапку в кулачок і постукала по дереву біля входу. Езілріб, піднявши брови, спостерігав за совою. Старий фиркнув і, відвернувшись, сказав:
- Та годі, заходь, якщо вже залетіла.
Астелія, задоволено посміхнувшись, ковзнула всередину. Езілріб почав розкладати книжки по місцях і, не обертаючись, запитав:
- То чого ти хотіла?
Совушка деякий час мовчала, не наважуючись відповісти. Вона зітхнула і невпевнено промовила:
- Я... Я б хотіла дізнатися докладніше про вартових... Як ними стають?
Старий ненадовго відірвався від свого заняття і глянув на Астелію.
- Вартовими не стають за один день. На це йде багато років тренувань.
Совушка уважно слухала Езілріба. Та зітхнула і з якимось сумом промовила:
- Якби це розумів мій брат...
Однак стара сова перебила її:
- Це той, який хвалиться, що стане найкращим із найкращих?
Астелія тільки-но хотіла запитати звідки він знає, але Езілріб випередив героїню:
- Я все чув. І моя йому порада, хорошим вартовим він не стане, доки не вгамує свою гордість і самолюбство.
Совушка відвела погляд убік, нічого не відповівши на це. Героїня підійшла до невеликої книги, що лежала на підлозі, і відкрила її. Астелія почала уважно читати. На кілька хвилин настала тиша... Сова тихо, з якимось дитячим захопленням, прошепотіла:
- Хроніки битви з Крижаними Кігтями... Тато розповідав цю історію!
Езілріб весь цей час уважно спостерігав за Астелією. Він із якоюсь цікавістю запитав:
- І які ж твої враження від того, що ти прочитала?
Астелія задумалася, потупивши погляд у підлогу. Совушка зітхнула.
- Те що тут написано... Трохи відрізняється від розповідей тата... Я уявляла собі битву трохи іншою...
Старий примружив око і знову перебив героїню:
- Ти уявляла собі героїв у сяючих обладунках на тлі повного місяця?
Астелія глянула на Езілріба, але промовчала. Адже саме так вона собі все й уявляла... Темно-коричнева сова зітхнула і продовжила:
- Твій батько теж колись так думав. Його відповідь на моє запитання була аналогічною. Війна - це не стільки красиво і героїчно, скільки страшно. Війна - це кров, смерть.
Кремова сова занурилася у свої думки після слів старійшини. Але ж він мав рацію... За красивою картинкою легенд ховається гірка і жорстока реальність. Астелія кинула погляд на вихід із дупла і мимоволі здригнулася.
- Я зовсім забула, що мені потрібно додому! Мама ж чекає!
Езілріб підійшов до Астелії й акуратно закрив книгу перед нею.
- Іди... Вже я твою матір знаю, вона не любить запізнень.
Совушка тут же ковзнула до виходу і розправила крила. Однак, не встигла вона злетіти, як хтось її гукнув:
- Зачекай хвилинку!
Астелія завмерла і обернулася. Езілріб, прибираючи книгу на місце, сказав:
- Якщо хочеш, можеш приходити в будь-який час. Гості в мене не часто бувають...
Героїня не вірила своїм вухам... Вона вважала це великою честю, що сам Лайз Кіельський каже заходити до нього в будь-який час! Совушка охоче кивнула й злетіла. Астелія попрямувала до свого гнізда, на вершині Великого Древа Гах'уул, освітлюваного сходом сонця...