Це моє місто
Цікаве, Особисте, Думки вголос
Мій Житомир - дивне місце. Тут приємна архітектура дворянських часів перемішується з хрущовками та вкрапленнями сучасної архітектури, а старі глиняні хатинки з сучасними варіантами палаців та халупками з гівна та палиць. Що найцікавіше - воно так і в житті, в характері людей: ми - це те що і як ми їмо, де і як живемо та про що думаємо.
おはよう ございます!
Я нарешті повернуло собі якусь подобу енергійності, отже саме час трохи подумати.
Взагалі, вся діяльність цього блогу мала бути красиво оформлена та випускатися за розкладом, але, видно в мене дуже погано з дотриманням таких правил. Тому це буде просто купа роздумів з сумнівним змістом.
Отож, проговоримо про місто.
Я люблю свою Малу Батьківщину. І вона в мене - це не те місто де я народилося, а те де виросло.
За своє коротке життя я встигло пожити у п'яти населених пунктах точно. І кожен з них залишив по собі якісь спогади. Та тільки моє теперішнє місто стало для мене домом. Не стара маленька хатка в затишному селі. Не свій ніби рідний дім у передмістях іншого великого міста. Тим паче не кілька орендованих квартир.
Житомир. Обшарпані стіни, які вже трохи важко, але так мудро дихають історією. Багатолюдні парки, ринки й магазини. Тихі, сільскі вулички приватного сектору. Радянські химери. Сучасні кав'ярні, оригінальні ресторанчики. Руїни незрозумілих вже мені будівель. Позаховувані у лабіринтах мурали і криві протестуючі графіті.
Все це - мій дім.
Я не знаю чому так сталося. Коли ліс під парковим мостом став ідеальним місцем релаксу. Коли розкидані по місту руїни перестали бути страшними. Коли мурали та графіті перетворилися на картини великих художників та записки на холодильнику. Коли величезні дерева стали моїми кімнатними рослинами.
Але, здається, це саме те чого всім нам не вистачає.
Любові до власного міста як до власного дому.
Навіть більше - Любові до України як до власного дому.
Бо удома ти і поприбираєш і не зруйнуєш нічого - то ж своє. А в місті чомусь можна. В районі чомусь можна. А країна - то взагалі.
неправильно це.
не по-людськи.
#Eljeneral
#Roworry