I
Цікаве, Особисте, Думки вголос
おはようございます!
Хто я? Яке ж вічно актуальне питання. І відповідь на це запитання завжди, у кожного, у будь-який час буде різна. Навіть у мене самого.
Хто я? До абсурду добра людина, що зневірилася у чужому альтруїзмі, чи просто хороший актор, що скинув першу маску?
Хто я? Сукупність створених моїм мозком електричних імпульсів, чи вища духовна субстанція?
Хто я? До якої категорії людей, організмів, істот я відношусь? Які соціальні ролі я граю? Чим є я насправді? Яка ціль мого існування?
Я могло би вдатися до складних у розумінні й пояснені тверджень, себто почати філософствувати, чи полізти у джунглі складних соціальних чи психологічних робіт, щоб грунтовно відповісти на запитання що ж таке самоідентифікація, яка власне є складовою звичайного “Хто я?”, і мені це буде реально цікаво, але я тут не для того вправлялася у красномовстві. І це також відповідь на вищезазначене запитання.
Я - людина, особистість, громадянин України, дитина своєї матері, закохане і можливо кохане, письменник чи все ж таки поет(?), співак, патріот, актор, можливо активіст, фіз-мат, фікрайтер, трохи філософ, українець, флегматик, трохи волонтер, амбіверт, частково кіт, майже хакер, майбутній SE, “ленивая жопа”, гендер-флюід, пансексуал, фрік нового покоління, дивне, задрот, геймер, меломан, може байкер - список можна продовжувати вічно. Бо це віднесення себе до группи є частиною нас. І також складовою “Хто я?”
А ще Я - дивне. Кожного разу дивлячись на своє відображення, я ловлю себе саме на цій думці. (І ця думка захоплює мій мозок, постійно курсуючи по його периметру, доки я не відімкну його вже назовсім)
“Я - дивне”. Як мантра унікальності, що змушує дихати.
Принаймі глумливий, уїдливий, гидкий голос постійно стверджує це.
Спочатку було лячно. Потім стало боляче. А зараз… приїлося. Стало новоб нормою.
(От тільки дивні не мають права на щастя і нормально життя)
Я дивне не тільки через закінчення. Я дивно говорю, дивно одягаюся, дивно сприймаю себе та світ й ставлюся до цього дивно, дивно думаю і роблю дивні вчинки.
(Закінчення, швидше, якоюсь мірою виправдовують моє “Дивне”).
Я люблю гуляти вулицями міст, всотуючи їхню атмосферу і торкаючись їхньої архітектури. Я люблю розглядати картини сучасних і не дуже художників, видивляючись так залишені символи і враження. Я люблю аналізувати навколишній світ та досліджувати його.
Я не люблю брехню і лицемірство, бо за ними стоїть руйнація. На жаль, добрерозвинене бажання до пізнання виявляє їх щораз більше і яскравіше.
Я люблю гармонію та створення. Відродження. Захист. Свободу. Спокій.
І найголовніша моя мрія - принести в цей світ хоч трохи справжньої Гармонії.
#Eljeneral
#Felikeks
#Roworry