_
Ене — позитивна богоподібна істота мітології сісцевих фейрі.
Неґе — негативна богоподібга істота мітолоґії.
________________________________
Малюсінькі крапельки води задріботили нетривким піском, додаючи голос життя до ритмічних барабанів та тихої ватри. Ми-я насолоджувалися приємними вібраціями, всотуючи надію що струменіла од живого назовні.
Нам завжди подобалися звуки дощу — од них пахло неприборканою Ене.
До гармонійних вібрацій долучився об’ємний голос шамана, котрий підхоплював родичів-нас на кольорових хвилях Ене угору, і ми-я радісно послідували за ним у танок разом із родичами-нами, переливаючись щастям.
“Дивіться, духи нас благословили! Дорога буде спокійною!” — втомлений чоловік зачаровано спостерігав за барвистими переливами щасливих Духів, котрі завжди дарували йому спокій на душі, а коли благословляли його дорогу — впевненість у благополучному поверненні.
Раптом барабани стихли і мирні-живі істоти сполохано закричали на різний манір, та похапалися за свої залізяки, а нас затопило потужними вібраціями Землі — ядро відповідало на протистояння. Вимр порушував мирні вібрації як і воур, і багато родичів поховалося у Землю — але ми не могли, ці істоти зруйнували наш бенкет! Неґе струмував нашими ритмами, резонуючи із гуркотом Землі, і ми поринули на перекір ворогам спокою!
Наляканий людський гурт із благоговійним жахом спостерігав за Духовним світлом, яке люто кинулося на Черва і характерника. Втомлений чоловік ледве дихав од напружених вібрацій у повітрі та трепету, що оповив усе його єство — ніколи у своєму житті не думав він, що матиме ласку узріти Гнів Землі.
А коли і Черв розчинився у Духовному світлі, а характерник упав долиліць, заводячи своїх ритуальних заспокійливих пісень до Світла — котре потихеньку втрачало розлючену пульсацію, втомлений чоловік відчув, що сама Земля його благословила за роки відданого поклоніння видовищем своєї справжньої сили.
Неґе — негативна богоподібга істота мітолоґії.
________________________________
Малюсінькі крапельки води задріботили нетривким піском, додаючи голос життя до ритмічних барабанів та тихої ватри. Ми-я насолоджувалися приємними вібраціями, всотуючи надію що струменіла од живого назовні.
Нам завжди подобалися звуки дощу — од них пахло неприборканою Ене.
До гармонійних вібрацій долучився об’ємний голос шамана, котрий підхоплював родичів-нас на кольорових хвилях Ене угору, і ми-я радісно послідували за ним у танок разом із родичами-нами, переливаючись щастям.
“Дивіться, духи нас благословили! Дорога буде спокійною!” — втомлений чоловік зачаровано спостерігав за барвистими переливами щасливих Духів, котрі завжди дарували йому спокій на душі, а коли благословляли його дорогу — впевненість у благополучному поверненні.
Раптом барабани стихли і мирні-живі істоти сполохано закричали на різний манір, та похапалися за свої залізяки, а нас затопило потужними вібраціями Землі — ядро відповідало на протистояння. Вимр порушував мирні вібрації як і воур, і багато родичів поховалося у Землю — але ми не могли, ці істоти зруйнували наш бенкет! Неґе струмував нашими ритмами, резонуючи із гуркотом Землі, і ми поринули на перекір ворогам спокою!
Наляканий людський гурт із благоговійним жахом спостерігав за Духовним світлом, яке люто кинулося на Черва і характерника. Втомлений чоловік ледве дихав од напружених вібрацій у повітрі та трепету, що оповив усе його єство — ніколи у своєму житті не думав він, що матиме ласку узріти Гнів Землі.
А коли і Черв розчинився у Духовному світлі, а характерник упав долиліць, заводячи своїх ритуальних заспокійливих пісень до Світла — котре потихеньку втрачало розлючену пульсацію, втомлений чоловік відчув, що сама Земля його благословила за роки відданого поклоніння видовищем своєї справжньої сили.
Коментарі