Видалити публікацію?
Пані Романівна
2023-06-19 07:48:06
Уривок. Детективні початки
Цитати
Я відкопала один прозовий уривочок. Оскільки я ще не повністю опустила руки, то планую якось дописати до повноцінної повісті хоча б. . . . . . . . . . . . . . . . . . . ...Навпроти смолисто-чорної стіни, що повністю сховують картини голландських художників-щурів, на старовинному паркеті, біля штучного каміну, стоїть молода панна. Вона дивиться прямо, не кліпаючи сірими очима. У їхніх куточках ледь помітні прозорі сльози. Страх сковує рухи, навіть саме серце. Тонким струмком виступає холодний піт, а червоні, налиті пурпуром губи із зусиллям стримують посмішку... - Я втомилася повторювати одне й те саме, Матию, чому ти не можеш зрозуміти? Чому ти не можеш піти своїм шляхом, дозволяючи мені нарешті зробити подих? ... Елегантні рукавички з шовку французьким мереживом торкаються довгої шиї та гострих ключиць. Коли ж рука злегка піднімається вгору, сатинове плаття змінює положення плавних згинів. Асиметричний глибокий виріз прикрашає срібне кольє з оніксом. Тендітні пальчики тремтять від напруги, стискаючи низ спідниці. Гострі колінки ледь виглядають із-під тканини... - Я більше не можу. Уже пройшов час шансів і спроб: ми не здатні навіть просто існувати разом. Щоразу, коли хтось із нас намагається щось змінити, підлатати, інший впадає в істерику. Це замкнуте коло йтиме з нами до самої смерті, чи ти цього справді не розумієш? ...Завершують образ чорні шкіряні туфлі-човники та срібний клатч-мінодьєр, прикрашений безліччю дорогоцінних каменів. Матова помада червоного відтінку, тестер нового запаху знайомої лінійки парфумів, його банківська картка та золота обручка - єдине, що лишилося в цей день. Жодної думки, жодного спогаду, жодного бажання. Тільки неоціненна цікавість і безбожний жах палають усім її нутром... - Я не проситиму пробачення, оскільки не визнаю своєї провини, і нічого в тебе не прохатиму, крім однієї річі, бо все інше вбивало мою гордість як морально, так і фізично до сьогоднішнього дня. Знаю, мої слова цинічні, особливо після того, що ми пережили, що відбулося між нами, між нашими душами. Але, чесно кажучи, якось байдуже. Найпаче, коли хтось забрав буквально моє життя, залишивши нікому непотрібне існування. Коханий, будь ласка, востаннє налий келих К'янті, а потім - зникни. Сподіваюся, назавжди. ...Дівчина не кричить. Уже нема часу для розмов. Він злегка стискає її горло правицею, притримиючи великим пальцем підборіддя. Лівою рукою іронічно ніжно торкається тих самих тендітних пальчиків. Кімната наче стискується навколо цих двох. Окрім стуку сердець, іскристих очей, уривчастого дихання ніщо не сприймається. Навіть кольє не відблискує оніксом. Не відводячи очей, Матий обережно нахилився, поцілував куточок уст, злизуючи крапельку солодкуватуї крові. Губами мазнув щоку, наближаючись до вилиці. Ліва рука по шовкової рукавичці піднімається ближче до шиї, проводячи струм. Панна тремтить. Від неоціненної цікавості та безбожного жаху. Матий знову наблизився до її губ, тримаючи щоки дівчини в своїх долонях. Тихо, щоб пролітаюча повз них пташка не почула, прошепотів: - Ейво, нарешті я тебе спіймав. . . . . . . . . . . . . . . . . . . Щоп'ятниці, рівно о 22:17, на вулиці, де колись був похований один чиновник, у честь якого названа головна площа міста, в підвальному приміщенні нікому непотрібної безіменної кав'ярні, котру продавці місцевого ринку не радять навіть найогиднішим туристам, збираються власники особливих квитків. Різноманіття та різношаровість людей миттєво стають прозорими, бо тут усі нічим не відрізняються. Будь ти відомим чоловічком із телеекранів, який рекламує зубні щітки, чи галантною пані зі сусідньої пошарпаної крамниці, маленьким дурним тринадцятирічним хлопчиком, який півжиття стежить за сімейним бюджетом, чи мудрецем із розв'язаними шнурками: якщо показав напівспіпому пану Ґрану шматочок звичайнісінького паперу із багряним ареолом щиголя, то ти автоматично приєднався до гри.
1
123