Пані Романівна
@Romanivnaa
Хтось, хто пише затишну прозу й поезію, що торкає серце та мозок.
Блог Всі
Вийшла перша глава "Оповіді спокуси"
Новини
3
101
Новини, Особисте
3
53
Сауна та друг
Особисте
3
167
Книги Всі
Вірші Всі
Я не знаюся в ...
Я не знаюся в музиці. Кілька нот бігають навколо голови, поки не знудить. Звуки хвилями проникають крізь вуха мої - не знаю, коли відпустить. Я б хотів пожити в тиші, без зайвого гоміну, проте шум у скронях відбивається тонами. Крик про допомогу. Нема в голові нікого. Я не знаюся в коханні. Таке дивне почуття: замість приємних емоцій, руйнує моє Я. Рани душí переносяться на тіло; в пекло романтизм, як би сильно романтики не кортіло. Поцілунки, дихання, обійми обпалюють шкіру. Під їхніми дотиками згорає певність у силі. Я не можу програти інстинкту. Моє майбутнє тільки про боротьбу зі склом битим. Боячись піддатися провокації, я житиму наодинці, як протестувальна акція. Акція проти інституту сім'ї, моногамії та безгріховності. Люди, ми народилися з гріху, ваші правила втілення безсенсовності. Лише зорі, місяць, молоді акації. Прекрасні час-дія для мастурбації. Хоча б у чомусь я таки знаюся.
2
0
237
03:15
Увімкаю настільну лампу після денного жаху, Тремтять кінчики пальців, мов обморожені. Думки заміщають мрії дитячого страху: щоб не дізнався ти, і так мною розчарований. Підтискаю колінки від легкого напруження, Розставляю жабкою пальчики ніг; Легені від глибоких подихів ледь не пошкоджені, В очах пилИна, в голові екстаз, прописаний збіг. За ґратами порожньо, тільки звуки тертя шкіри і легкий аромат молодої акації; Глухий крик, слизові краплини, гарячі обійми - це все ти, мотив моєї мастурбації
2
0
220
Кільканадцять видів кави три в одному...
Кільканадцять видів кави три в одному покриті третім шаром густого пилу. Білі ножі не чистять яблук нікому, чорні виделки нагадують брилу. Незначні бажання - це батьки потреби; мої батьки кричали через мовчання: по всій вулиці розмальовані стенди, коли в сусідньому селі бомбардування. Усі ми здібні дивувати й шокувати: несвідомі вбивці маленьких фей. Молода відьма придбала нові шати за ціну вічного кохання старої Мірей. У книжці написано: в тебе життя одне - мінливість правил короткої гри. Коли ж блудна кішка збагне: я їй заздрю, як вітрилові вітри. Хтось народився, щоб існувати: генії краще розподіляють сміття. Комусь достатньо відразу піти за ґрати після жалюгідного кворополиття. У складі двох близьких людей перший виправдовує поразку, як тільки буде виділено новий привілей, склад двох стане місцем для чужої ласки. Затулює ненароджена дитина вуха, щоб поступово звикати до звуку сирен; ті, кого радили позбавлені слуху, словами захищають мертвих без імен. Система створила їхнє суспільство - наше суспільство знищує систему. У казках романтизують насильство - сліпець же без очей не позбавиться щему. Порятунок наповнив колись пустий цвинтар, рятівники не поклали на плити гвоздики. Порятовані люди покриються цвітом, не схиливши голови у ніг владики. З маленькою валізою сидить старець, у ній фотографія жінки, обмазана варенням. У ранковому супі загострий був перець, сьогодні без добавки - смак смирення. Кільканадцять видів кави три в одному згадуються слиною на язиці, столові прилади лишилися дому, по шибках не стрибають горобці.
2
0
181