Тьма, ти не відчуваєш свого тіла, але чуєш як б'ється твоє серце.Ти хочеш прокинутись, але не можеш твої ноги не ворушаться.Тобі здається що це кінець, бо тут нікому допомогти тобі..Стараючись для всіх ти забула про себе.А зараз ті про яких згадувала, їм допомагала..цінувала..Вони в один момент розчинилась у повітрі..Їх просто більше не існує..так само як і тебе..
Тобі було достатньо просто добре уявити що буде якщо ти старатимешся загинути або загинеш..Твої думки фальшиві..що ти нікому не потрібен..ти потрібна мені прошепотів ласкавий голос..й ти прокинулась..Нарешті..
Доля секунди, здатна перевернути це життя, ти б хотіла направити його у правильне русло, але ти та людина яка просто розчарувалась.Яка не здатна вірити словам прохожих по типу "Ви красива" ти просто думаєш що вони тебе не хочуть образити.В тебе немає, нікого..ця думка поселилась у голові коли ти кожного разу йдеш вмиватись.Кожного разу, рухаючи дзеркало ти хочеш розбити його, бо ненавидиш свою зовнішність.Вона просто не подобається тобі й усе.Ти після душу й чищення зубів, просто йдеш на кухню й готуєш сніданок.Але діставши ножа, щоб порізати м'ясо ти вагаєшся зі своєю другою сутністю, щоб не творити біди й не осоромитися.Скажуть "божевільна чи що?"....Ця думка теж з часом поселилась у твоїй після того, як подруга побачила твою руку.Вони були скаліченими..ти просто брала не гострий ніж і вела його по руках.З часом, ти влаштувалась на роботу..Ти йшла рано.., а верталась майже уночі.Нічні кошмари потроху почали зникати..Ставши зайнятою людиною, тобі не вистачає часу навіть спілкуватись з ріднею.Всі думають що ти просто хочеш відгородитись.До тебе телефонують, але ти часто скидаєш виклик.Ти стаєш замкнутою, перешкоди ти проходиш повільно мов черепаха.Твої уміння на роботі не цінять.Ти забиваєш, стукаєшся головою об стіну…Зрештою ти йдеш з роботи.., а точніше тебе звільняють..через просту причину.

-Вибачте, але ви специфічна людина і ваші колеги почали жалітись на вас.

 Виродки..я й без вас це знала..Що я псих, простий псих який хоче померти..Саме так запечаталось у твоїй голові після цього, так би мовити "Судного дня" …
Мені зламали крила, які подарували батьки..Я нещасна..просто не можу знайти нове життя.Почати його..чи просто загинути..У цьому всьому прикована я..Я залежу від чужих думок, поглядів тощо.Я не вірю в любов, в тепло..в те що є люди які не користуються тобою..Ці крила зламала раз..після чого їх полікували, але знову розбили..Я гадала що вдруге це дійсно любов..якби вчасно не втекла..Це дійсно лише було звуком..бах…і він розвіявся як дим..Як сигарети..які я курю щоразу коли мені боляче..Я сама із кішкою дивлюсь фільми..Я можу довіряти лише їй..Я сиділа, на підлозі..увімкнула телевізор..і увімкнула дораму..Її назва була загадкою для мене, але потім я зрозуміла її суть.Вона була про мене.Я ж теж самогубець виходить..
Раптом, хтось лоскоче мене своїми лапами я відчуваю як Мішель моя кішка поцарапала мою руку.Бо я відчула різкий біль, з моєї руки пішла кров і я рушила у ванну, щоб наклеїти пластир.Поступово, біль згасала..Я повернулась у кімнату, щоб продовжити перегляд.Взявши з собою чипси й фанту.Я поклав їх відкрив чипси.Й узяла Мішель на руки.Гладивши її кожного разу коли брала чипсину.Поступово, я відчула що страшенно хочу спати..На годиннику була всього лише восьма вечора, але я вирішила виспатись.Тому, вимкнула телевізор, прибрала всі крошки з підлоги та викинула у смітник.Після чого взяла навушники, телефон.І пішла у ліжко.Вмостившись я покликала кішку увімкнула сумну музику й зразу ж поринула у сон…