Розділ - І
По її обличчю текли сльози..вона не могла повірити в те що відбувається не сон.Хтось подзвонив у двері, і вона швидко витерла сльози.Підійшла до дверей..
Х-хто там? -Спитала вона заїкаючим голосом який ще й тремтів..
Ніхто не відповів, і дівчина подумала що це малі діти задзвонили та побігли собі.В неї таке часто бувало..Але зараз все інакше..все змінилося два місяці тому..вона досі не може оговтатись як так вийшло..Як вони катались по нічному місту..і гальма не витримали..Він розбився на смерть, а вона зламала руку..Коли приїхала швидка..його було не врятувати.., а її відвезли в лікарню..І зараз вже проходить четвертий день як вона вдома..Самотня квартира без його постійних ласкавих слів..Які немов вітер здуваються..Вона нагадала собі його останню фразу.. " Маленька..якщо що не сумуй ні в якому разі.." а вона так і не змогла стримати його прохання..Зателефонував телефон і вона миттю відклала думки геть..Піднявши слухавку вона почула несамовиту радість з боку матері..
Привіт, Вероніко як ти сонечко?Чому не дзвониш останнім часом?
П-привіт, мам та нічого працюю справ багато.. - Трохи захрипши відповіла я..
Справ?Нік…з тобою точно все гаразд?
Так..точно! - Сердито буркнула я..бо мама б продовжила повчати мене..
Все-все ну заспокойся сонце!Приїжай до нас нам трохи нудно самим..Хоча би на два дні..донь..
Ма-а-ам!Ну а з ким я Джессі лишу?
Так, бери Джессі з собою)Чому ти віддаляєшся від нас? -Спитала мама з жалістю..
Мам..я не віддаляюсь я просто втомилась можна я ввечері напишу тобі чи хочу?
Звісно,до вечора Вероніко)Па
-Па па…
Я кинула телефон в край дивана і знову заревіла як мале дитя..До мене підійшла Джессі й стрибнула до мене..
Джесс..не чіпай мене..мені сумно..
Собака не послухала мене й більше того почала язиком витирати мої сльози..Я сіла й взяла її на руки..
Джесс..поїдемо до моїх батьків?
Собака почала дивно дивитись на мене..Я не розуміла такої реакції..
Чому,я хочу ж..хіба
ти не зі мною?( Джесс,поглянула знову мені в очі..
Х-хто там? -Спитала вона заїкаючим голосом який ще й тремтів..
Ніхто не відповів, і дівчина подумала що це малі діти задзвонили та побігли собі.В неї таке часто бувало..Але зараз все інакше..все змінилося два місяці тому..вона досі не може оговтатись як так вийшло..Як вони катались по нічному місту..і гальма не витримали..Він розбився на смерть, а вона зламала руку..Коли приїхала швидка..його було не врятувати.., а її відвезли в лікарню..І зараз вже проходить четвертий день як вона вдома..Самотня квартира без його постійних ласкавих слів..Які немов вітер здуваються..Вона нагадала собі його останню фразу.. " Маленька..якщо що не сумуй ні в якому разі.." а вона так і не змогла стримати його прохання..Зателефонував телефон і вона миттю відклала думки геть..Піднявши слухавку вона почула несамовиту радість з боку матері..
Привіт, Вероніко як ти сонечко?Чому не дзвониш останнім часом?
П-привіт, мам та нічого працюю справ багато.. - Трохи захрипши відповіла я..
Справ?Нік…з тобою точно все гаразд?
Так..точно! - Сердито буркнула я..бо мама б продовжила повчати мене..
Все-все ну заспокойся сонце!Приїжай до нас нам трохи нудно самим..Хоча би на два дні..донь..
Ма-а-ам!Ну а з ким я Джессі лишу?
Так, бери Джессі з собою)Чому ти віддаляєшся від нас? -Спитала мама з жалістю..
Мам..я не віддаляюсь я просто втомилась можна я ввечері напишу тобі чи хочу?
Звісно,до вечора Вероніко)Па
-Па па…
Я кинула телефон в край дивана і знову заревіла як мале дитя..До мене підійшла Джессі й стрибнула до мене..
Джесс..не чіпай мене..мені сумно..
Собака не послухала мене й більше того почала язиком витирати мої сльози..Я сіла й взяла її на руки..
Джесс..поїдемо до моїх батьків?
Собака почала дивно дивитись на мене..Я не розуміла такої реакції..
Чому,я хочу ж..хіба
ти не зі мною?( Джесс,поглянула знову мені в очі..
Коментарі