— Хотіла б почути детальніше про твоє життя:

Єва - твоя справжнє ім'я, чи псевдонім на платформі? Звідки родом? Де навчаєшся або працюєш? І що тобі подобається в твоїй справі?

— Єва— це мій творчий псевдонім. Моє справжне ім'я Юля, але саме як автор чомусь завжди писала під цим псевдонімом. Воно з'явилося випадково ще років десять тому, його й використовую зараз і буду використовувати в майбутньому.

Я родом з мальовничого містечка Вінниця. Працюю майстром манікюру. Мені подобається моя робота тим, що можу сама створювати для себе графік, красу на ручках клієнток, а також підробляти безкоштовним психологом, вислуховуючи про життя і проблеми інших людей, і бути їм підтримкою у складний для всіх нас час.

— Чи маєш бажання отримувати вищу освіту зараз? І що думаєш про значення диплома у сучасному світі?

— Мені 36 років, якщо говорити про мою освіту, то я швачка-закрійник, працювала в цій сфері 10 років, але потім зрозуміла, що вигоріла.. І, звичайно, я б хотіла отримати вищу освіту, щоб здійснити свою мрію дитинства і стати психологом.. Завжди подобалось допомагати людям. Та й мені загалом подобається ця наука, і я вважаю, що в наш складний час вона дуже необхідна, так як психічні розлади зустрічаються все частіше, і людям важче справлятися з душевними травмами особисто. Тому я вважаю освіту досить важливою, але розумію, що іноді життя складається по-іншому. Наразі мені подобається моя професія. Можливо, колись я захочу розширити свої знання і отримати диплом. Думаю, ніколи не пізно, головне бажання!

— Впевнена, що в тебе все попереду

Коли з'являється вільний час, чому або кому ти вирішуєш приділити увагу відразу? В тебе є хобі, які ти нещодавно відкрила для себе?

— Насправді, таких справ та хоббі яким би я приділила час, досить багато... Я б хотіла більше подорожувати. Все життя любила досліджувати старі будівлі, замки, дикі місця... Це приносить мені велике задоволення. Була б можливість, я б знайшла компанію по інтересам і відвідувала б такі місця частіше, можливо навіть стала вести блог на цю тему.

Що стосується хоббі, мені б хотілося навчитися грати на гітарі чи фортепіано, а також хотіла б писати сценарії до фільмів та серіалів, адже в голові дуже багато історій та ідей, а часу все це відтворити і книгах не вистачає.

— Згадай і розкажи про найкращий день свого життя. Чому саме цей день ти обрала і як він вплинув на тебе зараз

— У мене було досить багато прекрасних днів, кожен з яких в якійсь мірі вплинув на моє подальше життя. Але якщо брати день, який я вважаю найважливішим у своїй найулюбленішій справі — написанні книг, то це день, коли я виклала свою першу роботу, (тоді це був звичайний фанфік) в соціальні мережі, а ввечері побачила, що його прочитало більше ста людей і висловили своє захоплення. Такого ажіотажу я аж ніяк не очікувала. Цей день вплинув на моє бажання писати повноцінні книги.

Що ж стосується емоційного найкращого дня, який вплинув на моє особисте життя, то це день, коли я вирішила подарувати хлопцю, який мені подобався, вірш, який я написала для нього. Була впевнена, що ніколи не зможу йому розповісти словами, так як ми просто були гарними друзями і спілкувалися здебільшого жартами. Подарувавши йому вірш, де було все про мої до нього почуття, я змогла зрушити нашу дружбу з мертвої точки, яка тривала майже 5 років.

— Дякую що поділилась.

І, я думаю, що у кожної людини були періоди депресії. Ти стала своєрідним психологом у своїй сфері. Розкажи, чи є якісь, можливо, нестандартні, але дієві дії для виходу з цього стану, можливо твої клієнтки пережили певний досвід і ділились цим з тобою? І як сама ти боролася з подібним станом в житті?

— Звичайно, у кожної людини були досить складні моменти в житті, коли потрібно було шукати сили щоб жити далі. Думаю, це знайомо майже всім людям, так як у всіх свої проблеми, особливо, в останні роки.

Що стосується моїх клієнток, то я зрозуміла, що ні в якому разі не можна ставити на ваги проблеми різних людей і рівняти, в кого вони більш серйозні, а хто дарма скаржиться. Тому що кожна людина — це індивідуальність, і кожен переживає стрес по-своєму. Хтось через маленьку проблему може впасти в депресію і закритися від людей, хтось на великі проблеми дивиться з позитивом і продовжує йти по життю з високо піднятою головою. Я зрозуміла, що не можна знецінювати проблеми інших, а намагатися вчитися проникливості і розумінню. Для багатьох важливо просто бути почутим. Хтось потребує поради, комусь просто потрібен час. Тому й якоїсь конкретної дієвої методики пережити стрес не існує, для кожного вона індивідуальна.

Щодо мене, то я, скоріше, відношу себе до людей, які більш важче переживають стрес. Я не засмучуюсь по дрібницям, але важко переживаю хвороби і проблеми близьких мені людей, так як маю властивість обдумувати найжахливіші варіанти вирішення проблеми, що тільки більше мене ламає психологічно. Тому для мене дієві поради — жити сьогоденням, відпустити помилки і потрясіння минулого і не малювати собі жахливих сценаріїв майбутнього. Адже багато з них— це те, що з тобою ніколи не відбудеться, але думаючи про це, ти ніби багато разів переживаєш якийсь дуже важкий момент. Тому краще тікати з головою від поганих думок у щось позитивне та прекрасне. Навчитися контролювати свої думки, адже саме від них залежить, який буде у тебе настрій та душевний стан. Думати про хороше, візуалізувати якнайчастіше те, що надихає. Проганяти погані думки силоміць, спрамовуючи їх у позитивне русло. Ну і звичайно, створювати собі прекрасні моменти життя, такі, як спілкування з рідними та близькими, прогулянки, відпочинок. Вміти помічати прекрасне, цінувати кожну хвилину, коли відчуваєш щастя. Це те, що допомагає саме мені, але у всіх методики різні :)

— Дуже дякую тобі за розгорнуту відповідь, твої слова дуже точно попали в ціль! ☺️

А якщо б ти могла змінити якусь річ зі свого минулого, щоб це було?

— Напевно, я б нічого не змінювала. Кожна помилка в житті чи хибний крок — це урок на майбутнє та формування характеру. Це вчить нас далі переживати подібні проблеми по-іншому. Немає людей, які б не допускали помилок. Без них ми б не стали тими, ким є зараз. Іноді може здаватися, що якщо б десь вчинили по-іншому, все склалося б набагато краще, ніж зараз, але це не так. Ми не можемо врахувати всіх плюсів і мінусів рішення, тому що часто життя — це ланцюжок щасливих чи не дуже випадковостей, які ми не можемо контролювати. Тому потрібно жити так, як ми живемо і вміти нормально ставитись до своїх же помилок чи неправильних рішень. Часто вони через подібні ланцюжки випадковостей і збіг обставин приносять неочікувані та щасливі плоди!

— Дякую за відповідь тобі, перейдемо тепер до теми творчості.

Як ти дійшла до того що стала письменницею? Коли вперше поринула в цю сферу? Пам'ятаєш свої перші роботи?

— Я писала ще відтоді, як навчилася це робити. Спочатку це було щось типу коміксів. Я малювала героїв, сюжет та прописувала діалоги персонажам. Всі зошити були в цих коміксах. Потім почала писати оповідання, повісті та романи в товсті зошити та давати їх читати своїм одноклассникам. Тому писала я відколи себе пам'ятаю.

Правду кажучи, після закінчення школи, коли я навчалась далі, часу в мене було обмаль і сталася довга перерва в творчості. Потім була історія з фанфіком, яку вже трохи розповіла, але пізніше, знову була довга перерва.

Я нічого не писала та досить мало читала і, якщо чесно, думала, що про мрію писати книги можна забути.

Потім обставини в житті трохи змінилися і я почала більше читати. Пам'ятаю, прочитала трилогію «Той, що біжить лабіринтом» і була вражена, так як до цього я не була близько знайома з підлітковою літературою. Мене захопив цей детально створений світ та неймовірні пригоди героїв. До того часу я більше читала іншу літературу, здебільшого історичні книги, драми та інколи детективи.

Тоді я й вирішила написати свою книгу, адже в мене були деякі нотатки ще з школи. За основу взяла історію, яку вважала своїм головним романом в минулому, але тоді вона була по-дитячому наївна і не прописана, хоча ідея була досить цікава. Я й створила з неї величезний роман, прописала нові події, продумала всі можливі ланцюжки сюжету, героїв, світ. Намагалася уникати сюжетних дір та води.

Та коли я вперше виставила свою роботу на письменницький сайт, мене рознесли в пух та прах такі ж самі автори. Тоді я зрозуміла, що період, коли я нічого не писала і не читала, позначився на моїй творчості. Тому, багато того, що мені тоді писали, вирішила виправити. Роман мій був вже написаний, але через оцінку інших я зрозуміла, що він потребує ще довгої допрацьовки. З тих часів я почала довгий шлях вдосконалення свого письма. А зараз, коли поступово перекладаю свою творчість на українську мову, знову ж таки вчуся і вчуся. Думаю, цей період ще буде продовжуватися далі..

— Я помітила, що ти пишеш в жанрі підліткова фантастика. Які ще жанри найбільше цікаві, і в яких хочеш себе спробувати? Чи "за" ти за експерименти?

— Я люблю будь-які експерименти, і думаю, могла б придумати та написати історії у багатьох жанрах. Два роки тому я писала роман в жанрі триллер/кримінал. Він був досить важкий психологічно, так як описував досить складні моменти, такі як депресія, душевні травми, одержимість, любовна залежність та пірнав глибоко у людські вади. Мені сподобалось працювати в цьому жанрі, хоча й книга виснажила мене психологічно. А ще ця історія була заснована частково на реальних подіях, яку я, як психолог колись детально вислухала. Але це був досить цікавий експеремент, хоча книга не для всіх.

Підліткова фантастика/фентезі — це окрема любов, так як там можна дати волю фантазії і створити свій унікальний світ та героїв. Цей жанр мені подобається найбільше на даний період часу, тому й працюю поки що в ньому. Далі буде видно ;)

В моїй голові постійно народжуються нові історії і вони всі в різних жанрах. Думаю, всім їм я колись дам життя.

— І щодо віршів, чи плануєш публікувати такі свої роботи в мережі інтернету?

— Щодо віршів, то в мене є збірка віршів, які я писала давно. Їх досить немало, але всі вони на російській мові. Можливо, колись я перекладу їх на українську та опублікую, але це не так легко, як з прозою. Та й можливо, я ніколи сама серйозно не ставилась до своїх віршів, не вважала їх чимось вагомим, тому й не поспішаю з цим.. Але багато хто з моїх колишніх читачів просив, тому думаю, до них теж доберусь.

— Приєднуюсь до прохання читачів і теж буду чекати! Як зберігаєш баланс між реалізмом і фантазією у своїх творах?

— Я у своїх роботах намагаюся писати тільки те, що буде логічно, зрозуміло, цікаво та корисно читачам. Тому й якщо створюю якийсь світ чи здібність, намагаюся пояснити читачеві, як та звідки це з'явилося, завдяки чому стало реальним. Реалізм та фантазія повинні добре перепліталися одне з одним, так як читач повинен розуміти теорію, як це все могло виникнути. Тому задалеко у фантазіях я не втікаю, а надаю перевагу тільки обґрунтованим поясненням всьому. Тому в мене, напевне, золота середина. Реальні підліткові проблеми та переживання та нереальні пригоди.. Намагаюся все поєднувати так, щоб навіть нереальні події чіпляли читача і викликали співпереживання. Ну і звичайно, як без звичайних підліткових проблем та переживань, з якими, напевне, стикався кожен. Намагаюся робити свою книгу максимально наближеною до життя.

Деякі реальні проблеми я використовую у своїй творчості, але намагаюся тримати баланс. Не люблю приділяти забагато уваги проблемам, які прийнято вважати шкідливими чи згубними. Наприклад, я не описую детально те, що може впливати на читача не дуже добре, тому мої герої ведуть здоровий образ життя. Також я не люблю гнатися за модою в своїй творчості та писати те, що зараз дуже популярно, але не дуже корисно для читання. Тобто я уникаю опису «чорнухи» в своїх романах, такі як підлітковий секс, наркотики, ненормативна лексика тощо. Так як я й не дуже люблю таке читати, хоча розумію, що це особисте і шанувальників подібних жанрів теж багато. Але й писати зовсім далеко від проблем теж буду, адже мої герої — це підлітки, які живуть у сучасному світі і стикаються з тими ж проблемами (непорозуміння з батьками та одне одним, перше кохання, вибір, якою дорогою далі йти, розмірковування, що таке добро, а що зло, особистий ріст та формування правильного погляду на життя). Тобто я намагаюся поєднувати все так, щоб воно було і корисно, і цікаво, і своєчасно.

— Раніше твої роботи були написані російською мовою, як ти згадала. Під час перекладу своїх робіт на українську мову, як ти думаєш, чи відчула ти що вони отримали нове життя або виразність? Чи вдалось зберегти унікальність робіт?

— Мені здається, що українська мова тільки збагатила мої романи. Вони зберегли саме ті думки та емоції, саме те забарвлення, яке я й хотіла, та й плюс до того — з українською вони стали звучати для мене зовсім по-іншому, більш емоційно та красиво, більш чуттєво та глибоко. Тому зараз, якщо чесно, вважаю, що російський варіант дуже програє українському. Я полюбила як мої твори звучать на українській, та й я вважаю це корисним — збагачувати свій рівень української мови, перекладаючи з російської. Також, багато чого я дописую нового вже на чистій мові.

— Чи плануєш трішки розширяти свою творчість, написанням нових робіт, наприклад, англійською мовою? Що ти думаєш про поширення її у творчості авторів на платформі?

— Це дуже круто, що є така можливість — писати на англійській мові. Це, безумовно, гарний стимул для авторів, які хочуть розвивати свій рівень англійської, так і для читачів, які її вивчають.

Щодо мене, то моя англійська поки що на зовсім не високому рівні, щоб писати на ній романи, але б хотілося її вивчити краще в майбутньому.

— Добре, а як довго ти вже на цій платформі? Що тобі тут подобається? Чи встигла спробувати себе в якихось конкурсах тут? І чи є в тебе якісь важливі для тебе досягнення в творчості? '

— На Surgebook я з вересня 2023 року. Мені подобається ця платформа, тут досить затишно та комфортно. Саме тут я отримала багато фідбеків від читачів на свою творчість, велику кількість розгорнутих коментарів, а також познайомилась з іншими, дуже талановитими авторами, за творчістю яких мені цікаво спостерігати. Щодо конкурсів, то поки що не було такої можливості через брак часу, але якщо трохи звільнюсь, то можливо, щось спробую. Але я читала конкурсні роботи інших та оцінювала.

Я брала участь поки що тільки в одному конкурсі на іншому сайті — конкурсі новорічних оповідань на Букнеті. Там моя робота пройшла у фінал, що мене надихнуло. А на Surgebook моя книга потрапила до вкладки «Вибір редакції», чому я була дуже рада

— Дуже класно! Маю запитання щодо критики. Можливо ти з нею зіштовхувався? Як реагуєш на гостру критику в свою сторону? Яка твоя позиція в таких ситуаціях?

— З критикою зараз я зіштовхуюся досить рідко. Раніше було більше, зараз її досить мало, можна сказати, взагалі немає. Можливо, читач просто не вважає за потрібне це озвучувати, не знаю, але отримую досить приємні коментарі. Раніше я гостро реагувала на критику, але не відштовхувала її, а намагалась прислухатися, якщо були якісь моменти, які я вважала доречними. Але, звичайно, могла засмутитися. Зараз же розумію, що читання — це річ індивідуальна. Те що не подобається одним, подобається іншим. Зараз я пишу так, як вважаю за потрібне і ні під кого не підлаштовуюсь.

— Чи є такі книги або поезії, які готова перечитувати безліч разів і порекомендуєш до прочитання іншим?

— Перечитувати безліч разів я можу підліткові трилогії по типу «Той що біжить лабіринтом», «Легенда», «Ходячий хаос», «Локвуд та компанія» та багато інших подібних, тому що там багато подій та пригод, які забуваються і з ними мій мозок відпочиває.

А з того, що на мене сильно вплинуло, то це книга «Вибір» Едіт Еґер про велику силу людського духу, хоча й описує вона дуже нелегкі події зі свого життя. Але ця книга вчить дивитися на своє життя по-іншому.

— Які новинки у твоїй творчості ти плануєш випустити найближчим часом? Якщо взагалі таке плануєш?

— Зараз я актривно працюю над серією книг «Поклик Алана» Перша книга цієї серії під назвою «Дім втрачених ілюзій» майже дописана, і зовсім скоро на сайті з'явиться друга книга — пряме продовження першої. Це досить об'ємна і складна в плані подій книга, тому вона потребує немало часу на написання і я не можу відволікатися на інші роботи. Але також в мене в планах є ще один роман, який довгий час ношу в голові в жанрі триллер/кримінал/детектив/антиутопія. Там взагалі сюжет дуже серйозний, і зовсім не підлітковий, але для цієї книги мені треба підготуватися, тому маю її в планах на майбутнє.

— Які твої майбутні плани на розвиток письменницької кар'єри ?Наскільки важливий для тебе особистий бренд і що він значить для тебе?

— Я б хотіла видати серію книг, про які писала вище саме в паперовому вигляді. Це моя мрія. Вірю, що у цієї серії є майбутнє. Поки що це основна моя ціль та мрія. А на рахунок всього іншого покаже час.

Щодо особистого бренду, то я лиш хочу здобути гарне ім'я, як автора якісної підліткової фантастики і щоб мої книги хотіли читати. А на рахунок всього іншого, теж покаже час.

— Чи маєш якісь поради або рекомендації для інших авторів, які починають свій письменницький шлях?

— Вірити в себе, розвиватися та збагачувати мову й ні за що не опускати руки! Навіть якщо спочатку немає великого відклику на ваші книги. Головне творити і не здаватися, а справжній успіх прийде згодом

— На твою думку, наскільки важлива підтримка, коли ти починаєш робити щось нове? Чи відчувала ти підтримку в свою сторону від близьких тобі людей, як це впливало на тебе і твій розвиток в творчості?

— Підтримка досить важлива, тому я стараюсь підтримувати авторів, творчість яких мені подобається, а також новеньких, які цього потребують.

Щодо мене, то мої близькі ніколи не підтримували мою творчість, так як не мають цікавості до книг взагалі. Були й такі, які вважали це марним гаянням часу. Але я не зважала на їх думку і робила те, що мені подобається, тобто писала. З часом знайшла підтримку в інтернеті та близьких по духу людей. Поки що такої підтримки мені достатьно.

— Дякую за відповідь. Що, ж на цьому ми закінчили. Дякую тобі за інтерв'ю!

— Дуже дякую, було приємно поспілкуватися!