На посиденьках
На посиденьках, де так хочеться мовчати,
Був настрій, коли хочеться торкнутись.
Між нами автор стільки напускає чаду,
Немов би хтось-таки залишиться забутим.
Його жене необдумане сказане,
А в мене просто настрій слухати і чути.
Не вважай це спонтанним разовим,
Це ще одна розмова, тримаючись за руки.
Поки віршовано,
тож занотовуй, поки сама вдома.
Цензор знов зведе судома,
Сонце, ну що воно?
В мене тепер невиліковно.
Наступний день
Був настрій, коли хочеться забрати.
Є враження, що час усе владнає,
Все прийде,
як натякне сценарій.
Був настрій, коли хочеться торкнутись.
Між нами автор стільки напускає чаду,
Немов би хтось-таки залишиться забутим.
Його жене необдумане сказане,
А в мене просто настрій слухати і чути.
Не вважай це спонтанним разовим,
Це ще одна розмова, тримаючись за руки.
Поки віршовано,
тож занотовуй, поки сама вдома.
Цензор знов зведе судома,
Сонце, ну що воно?
В мене тепер невиліковно.
Наступний день
Був настрій, коли хочеться забрати.
Є враження, що час усе владнає,
Все прийде,
як натякне сценарій.
Коментарі