Видалити публікацію?
Сандра Мей
05.01.24, 19:24
Діалог серця та розуму.
Новини
—Час змінює людей чи знімає маски ? - смуто запитала із нетерпінням дивлячись на мудреця. — Запитайте щось простіше, дитя. — Гаразд - подумавши трохи знову запитує - Чому люди змінюються ? Старець поглянув у тії карії очі, вони справді хотіли знати. — Ех, на це є безліч причин. І час в жодій із них не грає ролі. — Значить і ти не знаєш ? - зневірено промовляли її вуста. — А це хіба має значення ? — Авжеж ! — І чому ? — Тоді я зможу запобігти цьому або скористатись. — Ха, сумніваюсь. Не все вирішуюють знання. — Але... Я принаймні спробую ! — Навіщо ? — Тоді я матиму змогу... Не знаю як це правильно пояснити. Та в такому випадку близькі мені люди не зміняться й не відалятимуться від мене. Або я змінюсь, щоб бути частиною їхньої компанії. — Дурня. — Чому ? — Хех. Ну по перше якщо людина хоче піти, то немає сенсу втримувати її або змінюватись заради неї. Всеодно розчарують. По друге в світі безліч людей яким ти підійдеш такою якою є. То ж для чого ці даремні жертви ? — Мені боляче й не хочеться знову відчувати цей біль. — Тому триматимеш людей, які роблять тобі боляче біля себе ? Це безглуздя. — Вони зміняться. - сльози почали котитись по обличчю. — Авжеж, і на довго ? — Тоді буде все як раніше, хай навіть на день. Я буду рада цим змінам. — А коли ця омана закінчиться, що тоді ? Знову біль та сліпа віра в ілюзію. Тобі це ще не набридло ? — Після сонця завжди приходить місяць, після ночі - день. — Браво, аналогія зрозуміла, навіть влучна, однак ми говоримо про людей, а не про явища природи, які є постійними або раптовими. — Моя віра у краще - це не безглуздя. — Так звісно. На цьому все ? — Ні. — Я слухаю ? — Чому далі не пепеконуєш ? — В тебе своя думка в мене своя. І я все сказав що думав. — Зрозуміло. Скажи чому завжди обирають інших, а не мене ? — Томущо замість себе ти обираєш інших. — Ага. Як можна обрати себе ? — Наплюй на інших, цінуй себе і свій час, не змінюй плани заради них. Навчись казати ні. Висловлювати свою думку. Врешті решт відстоювати себе. І наплювати на думку інших, їхній сміх та глузуваня. — Це буде складно. — А хто говорив що буде легко ? — Ніхто. — Отожбо. — І що буде далі ? — Незнаю. Скоріш за все ти змінишся..однак є вірогідність що ні. Я не віщун та й він би сказав те саме. — Дякую. — Непотрібно. Ти і так все знала. — Якщо знала, то чому не дослухалась ? — Боялась, що помиляєшся. Не так все зрозуміла. Гадала що не так зрозуміла. Вірила що зміняться. І безліч інших непотрібних думок. — А й справді... Лиш спаливши спогади я забуду ким я був. Лиш вбиши себе я зможу стати іншим. Лиш полюбивши себе я змінюсь...
7
150