1
2
3
4.
5.
6.
4.
" Блін ну де її носить", в голові були тільки такі думки. А що ви власне хотіли, подивився б я на вас коли б вам довелося сидіти на морозі три години.
- О дивись який котяра, давай його підстрижем.
Малі якісь, стоп, кого це вони стригти зібралися?!
- А ну лови його, поки не втік.
Блін, мені ще цього не вистачало. Треба швидше змиватися звідси, куди там та дівчина йшла, а згадав.
* автор
Великий сірій кіт швидко біг по вулиці. За тим чулися обривки речень " лови його", " от, зараза знайдем, хвоста відріжимо" і " втік таки, нічого знайдемо когось ще..." , тим часом кіт вже добрався до головних дверей офісу.
** Денис
Ледь встиг, ну і дітки пішли, якто їм зайнятися нема чим, краще вчилися б. Ого, яка велика будівля чи то мені з розміру кота так здається?  А пофіг,  краще знайти те дівчисько щоб відправитися в нормальні умови. Так і куди тут йти.
- А ти звідки тут взявся, котяра облізлий- почув я взаді бриткий прокурений голос
Та що ж таке, сьогодні точно мій день. Так треба зматувати, але куди. О ліфт. Може хоть на цей раз пощастить....
© Софія Самборська,
книга «Мій хлопець... Кіт?».
Коментарі