В попередньому розділі.
- Ти впевнений, що так буде краще? Може хай будуть ці слова у пісні, які були раніше?
- А тобі здається, що вони туди не підходять?
- Ну, як так сказати... - дивилась на їжу, а не на хлопця. - По-моєму, це якось вже застарілі слова.
- Я начебто говорив, що не люблю коли ти так дивишся на їжу. - легенько торкнувся мого підборіддя і підняв моє лице так, щоб я дивилась тільки йому у віці.
( Тепер для персонажа не 14 років, а 15. Її день народження було в ту ніч, коли вона заснула з Акаши на дивані ). Тепер перейдемо до історії.
- Я... - відкинула назад голову. - Краще схожу і принесу нам щось попити.
Я не дочекалася відповіді на це. Я піднялася з сидіння і рушила до автомату з напоями.
- " Фух, начебто нема температури... ". - торкнулися долонею до лоба. - " Господи... Лице горить ".
Купивши водичкі я рушаю до свого місця, але...  .
- Ні! Ну ти це бачила?! Такий красунчик... .
Тут я чую, щось цікаве. Я сховалася за автоматом і слухала якихось дівчат. А мені говорила тітка, що не можна підслуховувати, ато вилізе це тобі боком. Але, це ж я.
- Він такий красивий, а як він сидів, а як їв їжу! Ах!
- Да-да, так елегантно, як аристократ, він явно з багатої сім'ї.
- От якби я була б його дівчиною. - замріялася.
- " Ех, дівчинко... Якби ти побачила його другу сторону, то ти б так не говорила ". - сиділа на корточках і тримала у руках воду.
- А ти бачила ту бабу Ягу разом із ним?!
- " Чьо?! " - встала. - " Я?! Баба Яга?! ".
- Ти ще питаєш! Звісно, що бачила, вона така потворна. Хоча... .
- " Хоча? " - виставила свої локатори (вуха), щоб ще краще почути їхню бесіду.
- Господи! - вигукнула. - Нам час до роботи. - глянула на телефон. - Інакше на нас накричать і залишать без чайових.
- " Ну от чого завжди так?! На самому інтересному місці. І я не потвора! ".
Мене звісно це трохи засмутило, бо я знаю, що я не така вже і ідеальна, але на кожен товар є свій покупець. Тому не хвилюйтеся через свою зовнішність, не плачте через вагу, і через ці прищики, ви красиві по особливому. Адже як там кажуть: - Я бережу цю дівчину для особливого... Або навпаки. Я бережу цього хлопця для особливої. Купивши води я пішла назад за столик. Ми без суперечок і сварок пообідали, і розійшлися, як в морі кораблі. А вже через годинку мені було потрібно зустрітися з моїм менеджером - Джессі. Ми прийшли на місце зустрічі і завели мову про обговорення пісні. Та тут Джессі, краєм ока помітила, як на нас дивилась дівчина, і я це теж вже помітила.
- Чому та дівчина так витріщила на нас свій погляд, начебто ми вкрали у неї всі її збереження? - звернулася до Джессі я.
- Може просто я тут сама красива? І мені всі заздрять.
- " О-о-о-о, почалося. Хвороба краси йде на перше місце ".
- А-а-а! Згадала!
- Що?
- Я цю дівчину бачила коло автоматів з напоями і ще десь... . - копається в своїх думках.
- І що?
- Точно! Я чула, що вона бігала за нашим новим босом, два місяця тому. Це мені мої колеги розповіли. А він її відшив. Ех! - тяжка зітхнула, наче скинула зі своїх плечей якісь тягар. - Не пощастило. Потім, за чутками, та впала в депресію, а ще хотіла зробити собі харакірі.
- " І це через якогось дишня? Акаши, я про тебе ".
- Я її тут частенько бачу.
- А ми то тут до чого?
- Ну знаєш, ревнощі у неї, в нас тут повно красунь. Кожна хоче зустрітися з новим власником компанії в живу і стати його другою половинкою. Але він як одинокий вовк. Любить бути сам. Завжди каже в лоб! А ти що?
- Що я? - моє сердечко забилося скоріше.
- Закохалася у нашого боса?
- Чшто?! - очі мої були неначе черешня. - Сплюнь три рази через плече. Я ніколи не закохався у такого самозакоханого моп... Кхм, хлопця. " Мало б не спалилась! Підбирай правильні слова! ".
- Да-да, всі ми спочатку так говоримо, але... Тайлі?
- Що? - в цей момент мої щоки чомусь почали палати.
- Та дівчина йде сюди. І її погляд зупинився на тобі.
- Агов! - йшла швидко і в руках тримала папір. - Не ховайся! Мало того, що ти крутила хвостом перед новим босом, тепер ти і менеджера хочеш переманити на свій бік. Мені все відомо! Ось доказ!
Ця дівчина кинула в мене фото, а Джессі їх підняла і почала розглядати.
- " Вау! Що за красунчик? Не можна розгледіти. Ну чому лице в цей момент розмите? І коли це Тайлі встигла знайти собі хлопця? А він дуже навіть нічьо! ".
Я вже хотіла захистити себе і свою честь, але тут сталося непередбачене. Мене випередила Джессі, вона вийшла перша і закрила мене рукою.
- Агов, дамочка! Хто дозволив тобі грубіянити? Подумаєш, хлопець з дівчиною мило спілкуються, немає в цьому нічого такого. Як не соромно за людьми підглядати? Чуже щастя очі коле? Да?
- " Вона тільки шено за мене заступилася?! Забираю свої слова назад. Вона хороша ".
- Ха! - кинула на Джессі відразливий погляд. - Хлопець з дівчиною? Разуй очі! Це ж новий власник компанії "Фаір". Акаши Сейджуро! Вона втерлася йому в довіру. Спокусила. А тепер користується його добротою.
Це почули ще пару людей, які проходили повз нас. Вони зібралися у невеличку купку і там було чути тільки тихий шепіт.
- Що? Ти це чув?
- Це ж Тайлі-Куан-Куан. Не може такого бути. Вона і власник компанії.. .
- Так це на фото Акаши Сейджуро і Тайлі...  . - Джессі хотіла підійти до мене, але вона помітила як мої очі були наповнені роздратуванням.
- З чого ти взяла, що у нас з ним такі відносини? - моя голова була опущена в пол, так само і погляд.
- Я не сліпа і бачу що до чого! - підвищила на мене свій тон голосу. - Да яка з тебе співачка?!
Ці слова вразили мою душу, і мене це так розізлило. Мені потрібно було втамувати свій гнів.
- Ха, що? Язик проковтнула? Ну давай починай доказувати, що ти його дівчина.
- " Ну все! Сама напросилася! ".
- " Опа! Була дівчина, не стало дівчини. Вона її конкретно розізлила. Ти приписала собі психічну травму. Давай Тайлі! Джессі обома руками і ногами за тебе! Хоч ми з тобою не так добре ладнаємо, але з часом думка може змінитися ".
- Що за маячня сивої кобили? - підняла свій погляд на дівчину, а моє лице не видавало ніяких емоцій, тільки огиду.
- " Оце то мать загнула! Я так не зможу! ". - з гордістю і подивом дивилась на мене мій менеджер.
- Я краща випускниця школи " Змішаних єдиноборств ", вже два роки займаюся співом і музикою, офіційно публіку в інтернеті свої пісні. А ти, знати мене не знаєш. А тепер взялася судити мене, підходить мені роль співачки так чи ні!
- " От же шльондра, ще й ціну собі набиває ". - на мить дівчина відступила, але ненадовго. - А що ти на це скажеш? - направила свій вказівний палець на фото в руках Джессі. - Чим ви займалися з босом в кафе?
- Скажу одне: ми з ним сусіди і друзі!
- Друзі? - похитливо усміхнулася дівчина, та убавила свій пісклявий голос на більш грубий. - У нього не може бути такої подруги.
- По твоєму ми і сусідами бути не можемо? Що за середньовічне поняття? - наступаю на неї. - Рахуєш, що такому багатому босу Акаши Сейджуро не пристало спілкуватися з простими людьми? Думаєш власник компанії веселитися тільки з багатіями? - гордо підняла верх голову і дивилась на дівчину знизу верх.
- Да ти...
- Може, порою люди і ведуть себе зарозуміло, але вони можуть змінитися. Люди можуть бути дуже відповідальними і турботливими! А ще... - весь свій гнів перебила на руку і зжала їх в твердий кулак.
І тут я згадала, як він гуляв із Ру Худом, (хто не пам'ятає, то це його собака), і те як він.. А-а-а, так не хочеться згадувати той момент, але нагадаю, Акаши теж може бути вразливим, як того разу на кухні в будинку Труа. Тоді він показав себе з іншого боку. Сей може бути турботливим, а не зарозумілим.
- З одного боку він... Може бути і вразливим.
- Ти! І після таких слів ти маєш нахабство заперечувати, що ти спала з босом... .
- Поліція, виведіть її!
Таку запекла розмову перебила ця фраза, я почула це за своєю спиною, по моїй спині і шкірі пробігли тисячі комах. В цьому голосі можна було зрозуміти лише це, злість, огиду і захист. Начебто хтось хоче когось захистити.