Новий день, нові пригоди. Але добре що у мене сьогодні і завтра вихідні, можна побути дома і подивитися якісь страшні історії або фільми. Була вже 09:15, і я вже була на ногах, тиша у моїй квартирі була просто неймовірною. Я знайшла в інтернеті крутий фільм, і вже була готова його дивитися. Звичайний одяг без всяких там блискіток і рожевого кольору. Так само і моя зачіска простий собі хвіст. Та як завжди такий момент можна спортити одним лише дзвінком.
- Хто там вже прийшов до мене? - рушила до дверей. - Да? - відкрила.
- Дзвонила бабуся, і сказала щоб я сьогодні до неї приїхав.
- " А хто ж ще може спортити такий момент, як не мопс. Зачекайте, якщо Акаши сьогодні їде до своєї бабусі, то тоді я... ".
- Тому я прийшов...
- " Вільна! ".
В душі я так раділа, нарешті мої вихідні пройдуть просто перфекто! Я навіть далі його не слухала. Акаши як відчував мою радість, але у нього на це був один план. Хлопець хитро усміхнувся і говорить:
- Ти поїдеш зі мною до бабусі.
- А?! - і тут в моїй душі моя радість тріснула як скло. - " Ні! Ну ні! ".
*******
Час 12:20. Будинок бабусі.
- Ми приїхали.
- " М-м-м-м, ну чому? Чому це стається саме зі мною? Я ж просто хотіла подивитися фільм ". - вийшли з машини.
- Ви приїхали!
Ми ще не встигли зайти у двір, як тут виходить його бабуся і починає обіймати Акаши.
- " А бабуся як завжди повна сил ".
- Невісточка! - потім налетіла на мене.
- Бабусю не біжіть так, ато ви могли б впасти.
- Ах, Тайлішечка, ти так за мене переживаєш. - тримає мої долоні в своїх руках. - Не те що ти! І словечка не вимовив!
- Почалося...  .
- О, Акашик, ось зараз почнеться дещо просто неймовірне. Так! Не будемо довго розмовляти. На нас вже чекають.
- Хто? - я стою у повному здивувані. - Акаши, ти щось про це знав? - звернулася до хлопця я.
- Ні. Від бабусі можна що хоч очікувати.
- Акашик, ти йди за ним. - показала пальцем на свого слугу. - А ти, Тайлішечка ходи за мною.
- " Щось мене це дуже напрягає. Щось тут не чисто, що може придумати його бабуся? ".
******
У будинку повний шум, тут було повно людей, яких я не разу не бачила.
- Ем, бабусю, що тут коїться?
А бабуся кудись зникла.
- " Куда? Коли? Як? ".
- Не хвилюйся, бабуся вирішила зробити фотографії ваших заручен.
В цей момент позаду мене з'явилася Лука (двоюрідний старший брат Акаши).
- " З-з-заручен?! Щось мені так захотілося випригнути з вікна.. ".
- Прошу вибачення, ви - Тайлі, наречена?
Це був стиліст.
- Кря! - підскочила та прикрили рот рукою. - " Що за звук я вигукнула?! З такими темпами я сто відсотків попаду кудись. Наречена?! ".
- Брук, приготуй кілька нарядів для фотосесії.  Ходімо зі мною, будь ласка. - показала напрямок стиліст.
- А якщо я скажу, що не його наречена.
- Не вірне їй, вона просто не хоче нікому про це казати. - з усмішкою мовив Лука.
- Ну тоді ходімо, час - це гроші.
- Але...  .
  У стиліста нерви не жилізний, в неї погляд як у змії, може отруїти лише одним поглядом, ато навіть і задушити. Частина залу була відокремлена. Макіяж, укладання волосся і гардероб.
- Це все правда обов'язково? - запитую у стиліста
    Але тут підходить до мене бабуся і схрещує руки на грудях.
- Тайлішечка, звісно, обов'язково! Все повинно бути ідеально.
- " Щось я не можу позбутися думки про те, що це ще не всі сюрпризи ".
- Це фотографії ваших заручин. Ви будете дивитися на них до кінця своїх днів. Я так довго на це чекали. Нарешті мій маленький хлопчик знайшов собі гідну наречену.
- " Да ми же підлітки, які заручини?! Я хочу покінчити з цим, але якщо я зараз це зроблю, то може статися щось непередбачине ".
  Стилісти набагато довше займалися моїм зовнішнім виглядом, ніж я витрачаю на себе. Я не люблю ці макіяжи і укладки. Навіть для такого випадку це якось занадто.
- Все, ми закінчили.
- " По-моєму, мені зовсім це все не йде ". - дивилася у дзеркало.
- Молода пані, повернітесь будь ласка до фотографа.
  Я повертаюся і бачу не тільки фотографа, а і, як Акаши вирячився на мене.
- " Коли це він тут опинився? ".
- Ку-ку! Агов! - махає перед очима Акаши його брат. - Братику спустися з Юпітера на землю.
- " Да ну, тепер вони обидва дивились на мене! Зараз вийму очі! ".
- Бабусю іди сюди. - покликав її Лука.
- Вже іду. - підійшла до своїх онуків. - М-м? - пройшлася поглядом знизу верх. - Тайлі! Ти виглядаєш просто приголомшливо! Я так і знала, що макіяж тут буде доречним.
  Вони втрьох дивляться на мене, витріщивши очі.  - Братику, а вона в тебе красуня.
- Тц, ще раз щось таке скажеш вирву тобі язика.
- Що?! Да це ж правда. Мені пощастило з невісткою. А я тобі казав, що ти перший вийдеш заміж.
- " Красуня.... ".
- Ротик на ноль. - пронзив убиваючим поглядом.
- Гаразд, гаразд. Я буду вести себе пристойно. А от щодо бабусі - нічого не можу обіцяти.
Бабуся крокує вперед, збираючись взяти мене за руку.
- Ти в порядку? Ти не нервуєш?
- А, ну я...
- Як я тебе розумію, я теж дуже нервувала, коли прийшов час до моїх заручен, це наша сімейна традиція. Дідусь радів би такій внучці як ти. Шкода, що він не дожив до цих днів.
В голубо-сірих очах я побачила радість і смуток одночасно, начебто вона згадує всі щасливі моменти свого життя.
- Не думайте за минуле, живіть теперішнім.
- Ах, Тайлішечка. - обняла мене як плюшевого мелведика. - Ти така добра. Я ще раз повторю, що для мого зарозумілого внука... Дуже пощастило з тобою. Бережи її як зіницю ока! Зрозумів?!
- Ага..  .
- Тоді, Акаши і Тайлі. Ходімо зі мною, швидше. Ви змушуєте всіх чекати. Ідемо.
Бабуся пішла вперед, а я за нею, але я не звикла до каблуків і суконь, тому у мене підкосилася нога і я ледве не впала, але Акаши взяв мене за руку і вів слідом за своєю бабусею.