***
- Роуз, розкажіть, як усе відбулося, - відразу після слів співчуття, детектив Некс почала запитувати дівчину, що сиділа біля ліжка з протилежного боку.
Співрозмовниця Ханні Некс була дуже заплаканою. Хоча, не дивно - в лікарняному ліжку перед нею лежав її поранений хлопець.
Роуз не відповідала. Дівчині потрібен час для вгамування безконтрольного потоку сліз.
- Я не пам'ятаю всього. Лише частинки. - вона врешті-решт тихо озвалася.
- Скажіть те, що пам'ятаєте. Будь-які деталі важливі, - стандартні слова. Все ж таки, це обов'язок детектива.
- Ми посварилися через якусь дрібницю. Потім панувало мовчання. А коли я вже хотіла вибачитися, він... - дівчина замовкла.
- Що він? - з нетерпінням сказала Некс. Їй починало це набридати.
- Він був поранений і без свідомості.
- Тобто, ви не бачили "стрільця"?
- "Стрільця" там не було. - тепер дівчина випромінювала впевненість. Наче й не було сліз і безсонної ночі.
- Тобто, ви його поранили?
Роуз довго та проникливо дивилася на Некс.
- Так.

Ханні знала, що вона бреше. Погляд дівчини був незрозумілим для детектива. "Вона точно щось знає. Але я не зможу дістати нічого нового." Ця дівчина - єдиний свідок. І єдиний підозрюваний.

- Ви впевнені? Ви казали, що не пам'ятаєте всієї картини?
Легко вгадати відповідь.
- Абсолютно впевнена. Я це зробила.
Зітхнувши, Ханні встала та покликала охорону.
- Що ж, на жаль, ви, Роуз Фрост, затримуєтесь у підозрі навмисного...
Детектив не змогла закінчити. Роуз, уся в сльозах, закричала:
- Гаррі отямився!

***
- Так, тепер усе мені розповідайте, що і чому трапилось?
Роуз почала першою.
- Ми посварилися через ревнощі Гаррі. Раніше того вечора мене запросив у ресторан мій босс. Але як тільки я зрозуміла, до чого йде справа, відразу втекла. Гаррі накинувся на мене як тільки я прийшла додому.
У очах згаданого справді читалася почуття провини. Він шкодував. Гаррі та Роуз трималися за руки і дивилися один на одного.
- Сварка тривала досить довго. А далі...
- А далі я дістав пістолет і вистрілив в себе сам - продовжив Гаррі.
Очі детектива потрібно було бачити.
- Сам?
- Так, сам. Тоді я думав: "Навіщо жити, якщо зрадили?" - по щоках обох закоханих текли сльози.
- А навіщо тоді ви збрехати? - Некс звернулася до Роуз.
- Уся справа в його родині. Вони не пережили б самогубства сина, якби він не вижив. Я не хотіла ставити на Гаррі таке тавро. А так є кого звинувачувати. Все одно життя без нього - не життя. Ще плюс, вибачте, але ви б не відстали.

Після всього почутого, Ханні просто встала й вийшла. Вона ніколи не розуміла таких вчинків.

А Гаррі та Роуз продовжували дивитися.
І наврядчи після цього вони коли-небудь відведуть очей один від одного.