Про це...чи то важко говорити
Чи то легко...
Незнаю.Та про цей вчинок не жалію.

Було це в 7 класі ...так приблизно так
Тоді Соня підійшла до мене вибачилася за все і запросила на своє день народження.А я що?
Я погодилася.
День народження святкувалося в кафе "Мілена". В цьому кафе я не бувала так як грошей в нас було небагато.Мама одягнула мене в гарне блакитне плаття і заплела коси.І ось я вже була готова йти.
В кафе було дуже гарно.Я стояла перед столом,за яким сиділи гості.До мене підійшла Соня з бокалом в якому був вишневий сік.Я вручила їй подарунок.(Думаю їй сподобалося)І раптом вона вилила на мене сік і сказала гостям що зараз ми розважимося.
Двоє хлопців схопили мене і тримали а дівчата підходили знущалися,щипали і навіть били,а Соня взяла ніж і порізала мені щоку.Мені було дуже боляче.
Потім мене викинули з кафе і Соня сказала:
  —Ти дійсно думала що я запрошу на своє день народження таку мокрицю?Ахаха— просміялась і зайшла в середину.
Я була вся побита і в крові.Я не розуміла чому.Чому вони всі такі злі?Чому Соня так мене не любить?
І раптом щось сталося ... незнаю як описати це відчуття.
На мить подумалося ,що те все що пережила я ,те саме переживе і вона.Мені стало так добре і наче смішно.
Я вирішила зачекати поки вечірка закінчиться і всі розійдуться.
Вже дуже пізно всі гості пішли.
Соня теж збиралася ,але...
Я схопила її...Вона виривалася і мене довелося вдарити її по голові чимось важким.
Потім я потягла її у моє таємне місце про яке ніхто не знає.
Я прив'язала її до крісла...
Тут все і почалося...
Вона кричала дуже сильно та гучно
У відповідь я надавала їй ударів усім що попадало під руку.
Після того як я закінчила ...
О боже...
Від неї майже нічого не залишилося...
  —Я монстр!
                         ***********
Я почала кричати,а лікар мене намагався заспокоїти та я невтрималася...
На столі була ваза,я схопила її та вдарила його по голові.
Лікар впав , а з його голови потекла кров..
Знов я не втримала люті і зробила це...
  —(Так йому і треба.Він заставив нас згадати те що ми не хочемо,він був поганим лікарем.)
  —Що?Що це за голос?Хто ти?—сказала я почувши голос в голові.
Та у відповідь тишина.
Я втекла з лікарні...
Вони не розуміли що зі мною
Надімною знущалися
Випускали всі почуття на мені наче на ляльці
Тепер я буду знущатися з них...
тепер їхня черга плакати...

                  ©time_204

Next part soon)