Моя історія
У вас колись було таке відчуття наче ви не людина, а лялька?Або ж маріонетка,якій всі докучають і вказують, що робити?В мене було...
Жила я в маленькому містечку поблизу Техасу, в будиночку з мамою та татом.Вчилася у маленькій школі, там де вчаться лише від 1 до 4 класу ,а потім треба переводитися до іншої школи.Поки я вчилася у молодших класах моє життя вважалося просто прекрасним.Та ось прийшов час переводитися до іншої школи.І моє життя покрилося темними тонами.Та ще й на передодні я втратила батька...
Середня школа виглядала дещо більшою за ту ,в якій я вчилася раніше.В моєму новому класі вчилося 7 дівчат та 9 хлопців.Серед них я знала лише Люсі, з якою я вчилася в молодших класах.Вона була моєю найкращою подругою та щей жила по сусідству.На перший погляд всі виглядали добрими та милими,ми добре спілкувалися поки Соня не наштовхнулася на вазу, що стояла на столі та впала.В клас забігла вчителька.Побачивши скло вона запитала:
—Хто це зробив?
—Це зробила Еріка!—відповіла Соня.
—Що?!Але це не так!Це ти наштовхнулася на вазу розбивши її!— обурено закричала я.
—Діти хто розбив вазу?— звернулася вчителька до дітей.
—Це Еріка зробила!— сказали всі окрім Люсі, яка захищала мене і казала, що я не винна.
—Більшість вважає, що це зробила Еріка,тому вона залишиться без десерту в їдальні,а також я поговорю з її батьками, адже за вазу треба заплатити.— сказала вчителька.
Після того я не мала ні найбільшого уявлення чому весь клас пішов проти мене.Аж потім я дізналася що батько Соні директор цієї школи , і навіть якби вчителька бачила, що це робила не я,всеодно б винною Соню не зробили, так як справу з її батьком ніхто не хтів мати.
Прийшовши додому я все розказала мамі.Вона все зрозуміла і не стала мене сварити.Та переводити до іншого класу чи школи не могла так як в неї і так багато роботи ,та грошей на це в неї не було.Та ще й я вчилася у найкращому класі,класі відмінників.Тож мені довелося терпіти.
Тільки через рік знущань від улюбленки вчителів,стала проявлятися лють через яку я зараз у лікарні...
Але... за те що сталося тоді....я не пробачу, тому я і зробила це
І я не жалію...
Жила я в маленькому містечку поблизу Техасу, в будиночку з мамою та татом.Вчилася у маленькій школі, там де вчаться лише від 1 до 4 класу ,а потім треба переводитися до іншої школи.Поки я вчилася у молодших класах моє життя вважалося просто прекрасним.Та ось прийшов час переводитися до іншої школи.І моє життя покрилося темними тонами.Та ще й на передодні я втратила батька...
Середня школа виглядала дещо більшою за ту ,в якій я вчилася раніше.В моєму новому класі вчилося 7 дівчат та 9 хлопців.Серед них я знала лише Люсі, з якою я вчилася в молодших класах.Вона була моєю найкращою подругою та щей жила по сусідству.На перший погляд всі виглядали добрими та милими,ми добре спілкувалися поки Соня не наштовхнулася на вазу, що стояла на столі та впала.В клас забігла вчителька.Побачивши скло вона запитала:
—Хто це зробив?
—Це зробила Еріка!—відповіла Соня.
—Що?!Але це не так!Це ти наштовхнулася на вазу розбивши її!— обурено закричала я.
—Діти хто розбив вазу?— звернулася вчителька до дітей.
—Це Еріка зробила!— сказали всі окрім Люсі, яка захищала мене і казала, що я не винна.
—Більшість вважає, що це зробила Еріка,тому вона залишиться без десерту в їдальні,а також я поговорю з її батьками, адже за вазу треба заплатити.— сказала вчителька.
Після того я не мала ні найбільшого уявлення чому весь клас пішов проти мене.Аж потім я дізналася що батько Соні директор цієї школи , і навіть якби вчителька бачила, що це робила не я,всеодно б винною Соню не зробили, так як справу з її батьком ніхто не хтів мати.
Прийшовши додому я все розказала мамі.Вона все зрозуміла і не стала мене сварити.Та переводити до іншого класу чи школи не могла так як в неї і так багато роботи ,та грошей на це в неї не було.Та ще й я вчилася у найкращому класі,класі відмінників.Тож мені довелося терпіти.
Тільки через рік знущань від улюбленки вчителів,стала проявлятися лють через яку я зараз у лікарні...
Але... за те що сталося тоді....я не пробачу, тому я і зробила це
І я не жалію...
Коментарі