Вікторія Прохоренко

2022-12-31 10:59:59

Підсумки та вітання!

Новини, Особисте

Минулого року напередодні, як і сьогодні я прагнула скласти план на наступний рік. Я хотіла багато читати, тому склала собі план. Хотіла кудись поїхати, мріяла про стабільну роботу, про щось незвичне, нове, цікаве, яскраве, вражаюче. Звісно, я мріяла стати кращою версією себе, і я справді вірила, що бодай щось з цього точно збудеться. А потім 24 лютого сталася війна. Катастрофа якої ніхто не чекав і ніхто не заслуговує. Багато Українців втратили все, і з солідності з ними, я просто не скаржитимуся, бо усвідомлюю, що нічого не втратила, а найголовніше все ще жива. Отже, маю час, маю шанс і можливість жити в моменті. І як би не було тяжко і як би не боліло, я знаю, що біль та обставини загартували мене, і війна навчила багато чому, сподіваюся, шо і вас теж. Зокрема, я дякую усім з ким довелося познайомитися цього року, я вдячна вам за це, як і тим, хто раптово зник з мого життя. Вірю - так мало статися. Я навчилася цінувати кожну мить, по справжньому сумувати за сім'ю, бути другом, робити складний, але необхідний вибір, збирати речі в рюкзак, щоб при потребі почати життя з початку. А ще я навчилася терплячості, укріпилася у своїй вірі. Вірю, що стала мудрішою. Найголовніше моє досягнення те, що я майже дописала другу книгу, стала комерційний автором, отримала в цьому підтримку. Продовжую писати і радію з того, що маю таку можливість. Мені болить, я маю, як і вся країна, одну мрію - "ЩОБ УКРАЇНА ПЕРЕМОГЛА, ЩОБ НАСТАВ МИР". Та я дякую року, що минає і Богу за ті випробовування що дав. Бо вірю, що все це стається з нами для чогось. Знаю, що прийняти це важко, але все ж. Хіба ми не стали кращою версією себе? Хіба світ не став кращим? За винятком агресора. Бажаю всім нам в першу чергу Миру, Любові, Надії, Кохання, Злагоди, Порозуміння, Здоров'я, Терпіння, Мудрості, Самодостатності, Відваги. Зараз це щирі побажання того, що нам дуже необхідно, це не просто слова. Якщо ви мої друзі чи рідні, то знайте, що я дуже вдячна вам за те що ви змогли залишитися живими в данних обставинах, дуже вдячна за підтримку, розуміння, віру в мене та повагу мене як особистості. Цей лист ще й до себе. Сподіваюся, колись я читатиму його з майбутнього, і біль вже не торкатиметься мого серця лише радість перемоги та сум через те якою ціною ми його досягли. Я хочу, щоб та Вікторія з майбутнього памятала внесок військових, була вдячна їм, продовжувала вірити у людей, мріяла і нізащо у світі не здавалася. Щиро вірю, що наступний ріку буде щедрішим на добро та справедливість!

161