Через декілька днів хлопці знову зустрілися, але на цей раз без Томмі, так як він поїхав в столицю, Англію


— Доровенькі були!
Крикнув Рон  Девіду
— Привіт!
Радісно відповів той
— Ну що? Куди поїдемо?
спитав Рон наматуючи круги
около Девіда на велосипеді
— Звісно що в Ліс!
— Добре, але сьогодні без Томмі, ти знаєш?
— Так, знаю.
Відповів Девід
— Але чому йому городок "ХевелБілл"  Не сподобався?
Запитав Рон
— Не знаю. Може він на екскурсію поїхав?
— Так, скоріш всього.


Через деякий час хлопці доїхали до того самого місця, де колись були Гриби


— Ну ось! Знову!
Злякано сказав Рон
— Тихіше...
Говорив Девід питаючись заспокоїти Рона
— Ти бачиш?! Дерева знову перейшли з одного місця на друге.
— Так... Але як? Може. Сьюзан знає?
Запитав Девід
— Знає що?
— А-А-А-А
Разом крикнули хлопці
— Тихіше, це ж я! Сьюзан.
Хлопці вибачилися
— Так про що ж ви хотіли мене спитати?
Зацікавлено спитала жінка
— Про те що ці дерева переміщуються! тут що? Якась зміна рельєфу?
Запитав Рон
— Я думаю, хлопчику мій, що ви вже розумієте! Що цей ліс, незвичайний.
— Так... У нас були такі догадки.
Відповів Девід
— Сьюзан, а де ви живете? Ми з Девідом хотіли б більше взнати про цей ліс.
— Я живу серед лісу!
Відповіла жінка
— Серед лісу?!
Повторив Девід
— Так, саме посередні.
Усміхаючись сказал Сьюзан
— От і добре! Чекайте гостів.
Сказав Рон
— Ну а ми пішли покоряти це місце!
"Допобаченя" сказали хлопці від'їжджаючи
— Вам ще багато чого потрібно взнати.
Промовила жінка про себе



Хлопці проїжджали біля одного дерева
— Ого.... Яке високе!
сказав Девід
— Ага... Дивись! На цьому щось є!
Крикнув Рон
— Не кричи! Це ліс, а не домівка.
Відповів Девід
Рон поліз на дерево по прикліплених до дерева дощечок
— Ого...
— Що там? Що там?
Зацікавлено запитав Девід
— Тут  хатинка. Ого як багато місця!
Через декілька секунд Девід вже був біля Рона
— Девід, потягни мене за палець.
Рон показував вказівний палець біля Девіда
— Навіщо?
Запитав Девід
— Потім побачиш.
Усміхаючись відповів Рон
— Ну добре.
Девід потягнув палець.
— Ах ти мерзотник! Ще раз такий фокус зробиш і я тебе сам потягну!
Агресивно сказав Девід
— Це жарт.
Відповів Рон
— Повітря....
Сказав помираючи Девід
— Тихо! Зарас не про це. Дивись, якась сумка.
Сказав Рон відкриваючи сумку
— Ого....
В сумці було: Одежа, їжа, старий зошит, чиясь рука і баночка зі якоюсь мертвою тваринною
— Фу.... Викине це! Тут і так смердить без всього цього.
Сказав Девід
— Добре, але зошит я залишу.
Хлопець достав зошит, після чого відкрив його
— Ого... тут все розмите... Нічого не розберу....
Сказав Рон
— Ну Добре... Проїхали звідси.
Сказав Девід

Через деякий час хлопці їхали по зарослій доріжці до дому, як побачили велику тварину, яка щось їла. Вона різко обернулася до хлопців, і почала бігти за ними
— Це що?! Горила?!
Крикнув Девід
Хлопці бистро розвернулись, після чого помчали до хатинки на дереві
— Що це?! Що це!?
Промовляв кожен із хлопців
Рон і Девід миттєво залізли на дерево, як неначе та тварин відстала від них
— Це горила!  Я тобі точно кажу!
Сказав Рон
— Я це і сам з...зроз..умів.
Хлопці рішили спустися
— Начебто нікого немає...
Вони бистро поїхали додому, як не наче щось або хтось дивився на них заді
— Ьсо і инов, едуб олесев.




(Скоро 4 Частина)