Костянтин Луб'яницький (Йошікава Шиджеру)

2023-04-06 19:04:13

Життя бабака

Цікаве, Думки вголос

(18+) Іноді трапляються такі ситуації, коли намагаєшся добитися чогось, рішуче та впевнено маршируєш до своєї мети– і виявляється, що ти переслідував лише свої фантомні уявлення. Ось так цілком можна за 10 хвилин до кінця роботи аптеки вибігти за життєво необхідними препаратами й тільки після певної кількості спроб аптекарки пояснити тобі, що помилився адресою ти розумієш, що біг в протилежному напрямі. І лише з відчуттям повного обсеру можна вийти на вулицю й піти не знаючи куди, роздумуючи про корінь життєвих невдач– розсіювання уваги. Коли холодні краплі дощу починають приливати в голову, починаєш задумуватися про те, що все просто починалося із забуття перевзутися після шкільних занять в молодших класах і триває вживанням димедролу замість медролу й тільки одному Богу відомому, чим закінчиться. Якось мишинально проходиш повз свій університет, у якому буваєш раз на півроку навіть не через лінь, а через зайобування щоразу ходити по аудиторіях, шукаючи свою, з метою підбадьорити себе заходиш до магазину, який за день встиг пропахнути цигарками та зефіром у шоколадній глазурі, купуєш собі синій Вінстон, виходиш на вулицю– і твої роздуми про те, чи були ці препарати життєво необхідними, чи виписували саме тобі щось, чи виписували взагалі комусь щось і чи взагалі хтось за чимось ходив до лікаря, сходять нанівець, оскільки розумієш, що дощ загасив тільки-но запалену цигарку. Йдучи дорогами, котрі ти за час свого життя встиг власноруч протоптати, намагаєшся знайти нірвану в наливайці під домом, власнику котрої абсолютно похуй, що після 20:00 заборонено продавати спиртягу. І ось, нарешті, думки про власну нікчемність тонуть у розмовах з людьми, котрих ти майже щодня бачиш і з котрими ти пережив радість, горе, ненависть, любов, тисячі авантюр, перші кроки в сотні діяльностей та палений алкоголь, але постійно забуваєш їхні імена. Розмовляєш з ними, здається, про щось нове, але все зводиться до одного й того ж: росня хуйня, мадярські прикордонники ті ще жлоби й Антоха знову вліз у борги. Особливо під час алкогольного сп'яніння публікуєш усі заборонені архіви життя, котрі друзі в котрий раз вислуховують. На жаль, на більше, окрім як проговорення всіх своїх життєвих проколів, не залишається ні сил мозку, ні сил сечового міхура. На світанку, коли вкотре прокидаєшся від будильника, єдине, що залишається в клепці,– люте похмілля й бажання зателефонувати Антосі з пропозицією спробувати себе в новій сфері.

249