Костянтин Луб'яницький (Йошікава Шиджеру)
@Yoshikawa_Shigeru
Право на залежності має лише той, хто готовий нести відповідальність за них.
Блог Всі
Переродження
Новини, Думки вголос, Особисте
32
8
382
KyivBookFest
Новини, Цікаве, Думки вголос
2
170
Новини, Цікаве, Думки вголос
5
3
165
Книги Всі
Вірші Всі
Станція "Життя"
Київ багатий на цікаві місця, Та одна точка особлива. Поверненням до неї нема кінця, Як і до того, що зберігає місцева злива. Задрипана мером і позабута в Бога Прирічкова бетонна платформа Стала сценою для трагічного епілога, І суду, де встановлюється людська норма. З цієї перони сходили всі мої найкращі творіння, Помираючи й народжуючись знову, Та й власних фантомів нові покоління Уходили в небуття й оживали на яву. На цьому місці я зустрічаю всіх своїх друзів– Дніпро, Небо й Церкву, де хрестили, Обговорюємо з легкого язика й у напрузі, Кого приймали й кого приютили. Це місце я переноситиму в чужі краї, Описуючи в книгах і цьому вірші. Могилу мою шукатимуть грачів зграї, Та впізнаєте ви її перші.
6
0
266
Макар і сім гріхів
Слово гостріше за лезо та міцніше за броню, Одне слово здатне всадити кулю в скроню, Два слова можуть довести до сказу, Але давайте не все одразу: Знайомтеся з новим героєм, це Макар, Бібліотекар, казкар і породження нар. Не просто так Макар попав у далекі краї– Комради намагались потопити у лайні. Макар вийшов так само, як і прийшов, Прикусив декілька язиков. Макар повернувся в рідний архів Вилучити сім смертних гріхів. Першому комраду нагадали про проколи, Від сорому замучався у болі. Другий товариш зустрівся з минулим, Блідий вже не був таким зухвалим. Третьому партнеру зломали життя, Залишилось спитись до забуття. Четвертого забили навіть без Макара, Його спіткала братська кара. П'ятий комрад вирішив не чекати, Отруту замість дурки вирішив обрати. На боса був чудовий компромат, Йому не допоміг жоден адвокат. Напарника Макар залишив на кінець, Нарешті він зведе все нанівець, Та тільки останній все прийняв І найбільшу свою помилку відспівав.
7
0
318
Кобзарі
Суцільне чудо– кожен кобзар, Їх живучості позаздрить навіть Лазар. Ідуть у небуття династії та роди, Поки лунають народні оди. Одного з таких став каноном, Через його портрет тісно іконам. Заповіді стоять у кожній хаті, Ті строки луною гуляють по кімнаті: "Чужим цікався та своїм пишайся, За правду борися та з катом не кохайся"– Ця мораль перевірена роками, Кров'ю, потом і розбитими серцями. Ці заповіді рятують в конфузах та побуті, При великому щасті та великій скруті. Правда об'єднанні не Тарасом єдиним. Нові апостоли серед нас, у гнізді пташинім.
6
0
286