Йошікава Шиджеру
@Yoshikawa_Shigeru
Право на залежності має лише той, хто готовий нести відповідальність за них.
Блог Всі
Переродження
Новини, Думки вголос, Особисте
30
8
382
KyivBookFest
Новини, Цікаве, Думки вголос
2
171
Новини, Цікаве, Думки вголос
5
3
166
Книги Всі
Вірші Всі
Святовит
Війну пережили– очікує війна, Від бійні доноситься порохова луна. Не добив постріл– доб'є кровотеча, Цю країну врятує совість та вдача. Заходить якось у притон офісний планктон Обговорити з товаришами збройний закон. Довго вагався: револьв чи глок? Від кулі не рятує жоден політблок. "Зброя – не задоволення, а необхідність Відстоювати своє майбутнє та гідність. Свобода оцінюється в стволі та статах, Репутація ж будується на дохлих тілах". Тут завалилися військові євреї, Почали впарювати цікаві трофеї: Від сучасного до радянського раритета, Рука сама потягнулась до beretta. Такий вибір виявився вдалим, Позивний "Святовит" став погонялом. Деякі побратими пішли до поліції, Інші– у кримінал чи до опозиції. Поки хтось добивався цивільної демілітаризації, Дехто читав лекції з моралізації. "Страх розплати єдиний для всіх, Жити хоче навіть псих". Така свобода не залишала в спокої, Весь час гармату тримав наготові. Почалася фобія друзів та близьких, Ну й ще алкахи та рук слизьких. Згодом страх відступає, м'якішає рука, Тоді знов проливається кров гірка. Благо, відповідь не змусить чекати, Та залишиться без сина одразу не одна мати.
7
1
426
Кобзарі
Суцільне чудо– кожен кобзар, Їх живучості позаздрить навіть Лазар. Ідуть у небуття династії та роди, Поки лунають народні оди. Одного з таких став каноном, Через його портрет тісно іконам. Заповіді стоять у кожній хаті, Ті строки луною гуляють по кімнаті: "Чужим цікався та своїм пишайся, За правду борися та з катом не кохайся"– Ця мораль перевірена роками, Кров'ю, потом і розбитими серцями. Ці заповіді рятують в конфузах та побуті, При великому щасті та великій скруті. Правда об'єднанні не Тарасом єдиним. Нові апостоли серед нас, у гнізді пташинім.
6
0
376
Станція "Життя"
Київ багатий на цікаві місця, Та одна точка особлива. Поверненням до неї нема кінця, Як і до того, що зберігає місцева злива. Задрипана мером і позабута в Бога Прирічкова бетонна платформа Стала сценою для трагічного епілога, І суду, де встановлюється людська норма. З цієї перони сходили всі мої найкращі творіння, Помираючи й народжуючись знову, Та й власних фантомів нові покоління Уходили в небуття й оживали на яву. На цьому місці я зустрічаю всіх своїх друзів– Дніпро, Небо й Церкву, де хрестили, Обговорюємо з легкого язика й у напрузі, Кого приймали й кого приютили. Це місце я переноситиму в чужі краї, Описуючи в книгах і цьому вірші. Могилу мою шукатимуть грачів зграї, Та впізнаєте ви її перші.
6
0
357