Світлий кабінет з вікон якого приємно споглядати заходи сонця, а пейзажі, що видніють вдень так взагалі зачаровують своєю красотою. В кімнаті лунала приємна на слух інструментальна мелодія. У кабінеті знаходився невеличкий диван із м'якою розшивкою коричневого кольору, а біля нього успішно був розташований столик для журналів. Також у кабінеті знаходився робочий стіл до якого був приєднаний ще один де проводились наради між керівниками. Неподалік робочого столу знаходились так зване місце для рослин на якому росли різні кімнатні рослини. Сама підлога кабінету була вкрита паркетом.

За робочим столом сидів молодий чоловік високого росту із зеленим кольором очей, а волосся було природного білого кольору. При першій зустрічі людям завжди здавалось, що це пофарбоване волосся, але це не так це природний колір. Одягнений він у діловий костюм світло-голубого кольору із білою сорочкою. Піджак він повісив на вішалку. Він завжди справляв гарне враження на людей. Справді його зовнішній вигляд справляє приємне враження і здається дивним як такий молодий чоловік може керувати такою успішною юридичною фірмою. Майже половину сьогоднішнього дня він присвятив роботі за ноутбуком

- Пане Степан до вас відвідувач. - повідомила ніжним голосом його секретарка.

"Але ж у мене наче і не було заплановано зустрічей на сьогодні?!" - подумав він. Але йому і самому вже стало цікаво, що ж це за відвідувач.

- Скажіть нехай заходить. - спокійним тоном відповів він.

Через деякий час до кабінету зайшов молодик ростом трішки нижчий за Степана із темним волоссям та очима карого кольору. Одягнений він був у сорочку із коротким рукавом та джинси, а взутий він був у мешта. З аксесуарів на ньому був годинник на правій руці та срібний ланцюжок із хрестиком на шиї.

- Доброго дня! Мене звуть Андрій я кореспондент журналу "Business Zavarnik". - ввічливо представився він.

"Ах, звісно я ж забув, що сьогодні у мене зустріч із кореспондентом" - подумав він.

- Доброго дня! Присідайте. Може буде чай чи каву? - запитав Степан.

- Не відмовлюсь від чаю.

І Андрій взяв слухавку робочого телефону і з'єднався із секретаркою.

- Маріє, принеси нам дві чашки чаю.

- Зараз принесу.

Через декілька хвилин вона принесла чай на таці поруч із якою стояло вівсяне печиво.

- Прошу ваш чай. - мовила вона та поклала на стіл біля Андрія та Степана.

- Дякуємо Маріє. - відповів їй її керівник.

Ну а самі співбесідники продовжили розмову. Кореспондент спочатку розповів йому про сам журнал. А згодом почав ставити питання.

- Степане Костянтиновичу, розкажіть коли саме ви вирішили, що обов'язково маєте здобути професію юриста?

- Це сталось тоді коли у школі в мене почались перші уроки правознавства. Я із величезною цікавістю ходив на цей предмет. Усі домашні завдання робив. Завжди був активним учнем на уроці. І це приносило свої плоди. Я став найкращим учнем у класі, а згодом і взяв участь в олімпіаді. Потім коли я перейшов до десятого класу мені стало ще цікавіше вивчати цей предмет, адже ми уже вивчали нормативні документи, закони та все що із цим пов'язано. Якось пам'ятаю я сидів та робив домашню і мені в голову прийшла думка про те, що я можу зв'язати своє життя із професією юриста.

- Досить цікаво усе почалось. Та як вам було навчатись в університеті?

- Перших два-три місяці я ще привикав до цього всього. Ну, а потім це вже ввійшло у звичний ритм: пари-дім-пари-сесії-канікули-дім-пари-знову сесії. Та були предмети, які вдавались важко, але я не сильно переймався цим, адже розумів, що на успішність це не сильно впливає. Ось так тривало майже п'ять років. Потім я захистив дипломну роботу та отримав диплом із відзнакою.

- Я бачу ви й в університеті добре навчалися Розкажіть як склалось ваше життя після отримання диплому?

- Справді я у роки студентського життя не був схожим на свої однокурсників, адже я все приділяв час навчанню, а вони гуляли не звертали увагу на навчання. Хоч потім все змінилось і вони теж почали приділяти увагу навчанню. Ну, а стосовно мого життя після закінчення університету. Я отримав досить гарну роботу в одній із юридичних фірм. Спочатку все йшло як треба. Та згодом справи почили іти вниз, а з часом нашу фірму і закрили. Я був в розпачі через це, адже у нас був злагоджений колектив ми всі здружились, ми приділяли ввесь свій вільний час роботі. Робота для нас тоді була справою всього життя. Тому коли все припинилось ми не могли вже знайти таку ж по духу атмосферу, такий же колектив. Я мав безліч робіт у юридичних фірмах, але я на довго не затримувався на роботі. Так тривало два роки. Зрештою я зрозумів, що вже все кінець. Я ледь зводив кінці з кінцями. Все йшло погано і вже почав із друзями засиджуватись. Я жалівся на життя друзям. Вони як могли старались мене підтримувати, але в мене вже не було сил щось міняти. Я почав вживати алкоголь. Це як мені здавалось на той момент хоч якось заспокоювало мене.

- Хто б міг подумати, що у такого перспективного юриста як ви все складеться так. Та все ж мало щось таке статись, що змінило вас і ви зараз успішний юрист країни?

- Саме так це мало статись. І воно сталось. Якось я сидів у парку із друзями на одній із сусідніх лавок сидів чоловік похилого віку. Мої друзі запрошували мене погуляти та я відмовився. Вони пішли, а я залишився сидіти на лавочці у парку. Той чоловік, що сидів неподалік від мене пересів до мене та почав зі мною спілкуватись. Ми із ним познайомились. Він виявився досить гарним співрозмовником. Він розпитував про моє життя, про те як я докотився до такого життя. Я наче на сповіді все розповів йому, а він уважно сидів та слухав. А потім сказав: " Ти ще не все втратив. Ти ще маєш можливість змінити своє життя. Хіба ти не мріяв стати юристом?! Ти ж ще зі шкільного життя гартував мрію про здобуття цієї професії. То скажи мені чому ти не робиш усе щоб здійснити мрію? Починай змінювати своє життя вже від сьогодні й завтра тобі посміхнеться вдача." - ці слова тоді мене наче повернули до реальності та напоумили. Я все переосмислив. Це й день я для себе назвав днем початку нового життя.

- Оце у вас сильна сила волі. Я просто не можу вас запитати: ваша мрія здійснилась?

- Так після того дня змінилось усе. Я створив фірму з самого початку. Я запросив до себе на роботу своїх одногрупників. І зараз у на вже є юридичні фірми в декількох містах України. І я з впевненістю можу сказати, що моя мрія здійснилась. Я після створення власної фірми зустрів прекрасну дівчину із якою зараз одружений і ми щасливі очікуємо на народження дитини.

- Ви щасливий залишайтесь таким завжди наперекір ситуаціям, що спіткають вас.

- Дякую.

- Це я вам дякую з таке гарне інтерв'ю.

- Немає за що. Я буду вас радий бачити ще в офісі.

- Обов'язково ще завітаю до вас.

Після цього вони попрощались. Степану зателефонувала дружина та повідомила, що у неї почались перейми. І він занепокоєний поїхав додому, а потім і до пологового будинку. Через п'ять годин у нього народився синочок якого вони назвали Богдан. Він став не тільки щасливим чоловіком, а ще й люблячим батьком.