Молодший брат
Мене звати Гріет, я дівчинка з золотими кучерями та веснянками. Я живу в Британії. Мої батьки найкращі! Ми живемо в маленькому містечку, в гарній хаті з маленьким садочком позаду.
Коли мені було 2 роки, я попросила собі братика. На щастя, батьки теж були не проти. Тож через 9 місяців маминих бурчань я стала нянькою та старшою сестрою мого молодшого брата, Пітера. Попервах він плакав і чогось хотів. Але потім, я розуміла його навіть краще ніж батько.
Йшли роки, я дорослішала. Мені все більш хотілося проводити час з друзями та з самим собою. Я була в бабусі коли дізналася,що Пітер тяжко захворів. Мама була дуже засмученою. Тоді і тато пропадав на роботі. І все здавалось йде на дно. Мені було 10, Пітеру 8. І всі думали, що він помре. Але не помер. Велике дякую нашому лікарю,котрий приїхав сюди, тільки заради нас. В брата було запалення легенів, він майже дихав. Ми розумієте, як мені в 10 років бачити, як швидко помирає від задухи рідна людина?
Пітеру 9 років. Ми з мамою спекли величезний торт та курку. До нас навіть приїхала бабуся та донька нашого заможного родича! Звичайно,мені було заздрісно дивитись на його подарунки. Тітка подарувала йому набір маленьких та великих барабанчиків, а донька родича набір інструментів та багато книжок. Не було без батьківських солодощів та поцілунків. Без жартів тата, сміху Пітера...
Як же було гарно тоді! І наче іншого світу не було! Наче все для нас! Тільки ми...одні...
Коли мені було 2 роки, я попросила собі братика. На щастя, батьки теж були не проти. Тож через 9 місяців маминих бурчань я стала нянькою та старшою сестрою мого молодшого брата, Пітера. Попервах він плакав і чогось хотів. Але потім, я розуміла його навіть краще ніж батько.
Йшли роки, я дорослішала. Мені все більш хотілося проводити час з друзями та з самим собою. Я була в бабусі коли дізналася,що Пітер тяжко захворів. Мама була дуже засмученою. Тоді і тато пропадав на роботі. І все здавалось йде на дно. Мені було 10, Пітеру 8. І всі думали, що він помре. Але не помер. Велике дякую нашому лікарю,котрий приїхав сюди, тільки заради нас. В брата було запалення легенів, він майже дихав. Ми розумієте, як мені в 10 років бачити, як швидко помирає від задухи рідна людина?
Пітеру 9 років. Ми з мамою спекли величезний торт та курку. До нас навіть приїхала бабуся та донька нашого заможного родича! Звичайно,мені було заздрісно дивитись на його подарунки. Тітка подарувала йому набір маленьких та великих барабанчиків, а донька родича набір інструментів та багато книжок. Не було без батьківських солодощів та поцілунків. Без жартів тата, сміху Пітера...
Як же було гарно тоді! І наче іншого світу не було! Наче все для нас! Тільки ми...одні...
Коментарі
Показати всі коментарі
(1)