Іві Муррей
2023-10-05 20:12:26
Думки вголос, Особисте
О, любі, скажіть, що ви мене любите. Та, направду, я навіть не знаю чи хочу це чути. Ні, краще нічого не кажіть.
Все завжди так спонтанно виходить, а я, страх, як не люблю коли зі мною таке роблять. Кажуть "випадковість", та я ж бо знаю що це не так! Нишпорки, я під прицілом?
Справа в тому, що раз вже втекла, адже я більше не могла залишатися із ним. Це вище моїх сил контролювати себе саму. Єдине в чому точно була переконана, це те, що все трималося на тоненьких ниточках, де не існувало нас. Підлаштувала все, ясно, що сама. І краплі сорому не було. Навіть не шкодувала. Та коли повертається бумеранг, мені стає страшно... А коли мені страшно, я завжди втікаю, чому ж не зробити так само і тут? А може придумати якусь ошелешену історію? Але тоді б розгорілася розмова. Ні...ні...не зараз...не цього разу...мені цього не треба.